Можете пожайлуста дать ответы на вопросы по произведению Я.Стельмах. "Митькозавр з Юрківки..." 1. Від чийого імені ведеться розповідь у творі
2.Кого з персонажів твору Сергій характеризував "те, що треба."
3. Чия бабуся жила у селі?
4. Що друзі побудували на озері?
5. Яка комаха застигла у бурштині?
6.Вася - велосипедист назвав Сергія та Митька..
7.Василь на доказ існування таємничої істоти в озері показав хлопцям...
8.Василь згадував про чудовисько...
9. Бурштин -це...
10. Найбільше в характерах друзів виявилися такі риси, як...
11.Як звали по - вуличному дядька Гната...
12. Чому Митько перед ремонтом куреня перевіряв його держаком сачка...
вопросы на русском:
1. От чьего имени ведется повествование в произведении
2.Кого из персонажей произведения Сергей говорил о "то, что надо."
3. Чья бабушка жила в деревне?
4. друзья построили на озере?
5. Какая насекомое застыла в янтаре?
6.Вася - велосипедист назвал Сергея и Митька ..
7.Василь в доказательство существования таинственного существа в озере показал ребятам ...
8.Василь вспоминал о чудовище ...
9. Янтарь-это ...
10. Больше всего в характерах друзей оказались такие черты, как ...
11.Какие звали по - уличном дяди Игната ...
12. Почему Митько перед ремонтом куреня проверял его черенком сачка .
Відповідь:Я вважаю, що ми відповідальні за все в нашому житті. І жоден добрий чи поганий учинок так без наслідків, не обійдеться. Аргументом на користь цієї думки може бути те, що зло завжди карається. Наприклад, американський гангстер італійського походження Аль Капоне був контрабандистом і вбивцею. Хоча ці злочини суд ніяк не міг довести, його, урешті-решт, ув’язнили за банальну несплату податків. Є ще один доказ на підтвердження цієї тези: якщо людина навіть не буде покарана законом, Богом чи іншими людьми, то її мучитимуть докори сумління. Яскравим прикладом цього може бути Ганна — героїня поеми Тараса Шевченка «Наймичка». Караючись увесь вік у чужій хаті, жінка-покритка спокутувала свій гріх, не давши синові Марку вирости безбатченком. Отже, що б ми не робили і як би це не висвітлювали, ми несемо повну відповідальність за кожен наш учинок перед Богом і людьми, перед законом і нашою совістю.
(якшо шось я і друг писали)
Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
На мою думку, із цієї історії можна почерпнути багато мудрості. По–перше, відчайдушна спроба втечі Остапа й Соломії демонструє нам усю нескореність та волелюбність українського народу. Як і безліч селян в 30х роках 19 століття, вони не побоялися покинути рідний дім, аби віднайти свободу. Ні небезпеки, ні смертельні загрози, ні труднощі не змогли зупинити невпинний потік сподівань на вільне життя. Закохані чудово знали, якою може бути плата за їхню мрію, проте, не вагаючись, кинулися до волі. Їхня справжня віра й жертовність заради одне одного насправді вражає. Врешті за свободу їм таки довелося сплатити найвищу плату — життя. Соломія, намагаючись визволити Остапа, втонула в Дунаї, а парубок залишився вбитим морально й фізично, бо втратив кохану.
Объяснение: