Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера" Ярослав Стельмах . Твір-мініатюру на тему: "Моє ставлення до Сергія і Митька" Обсяг твору 12 - 15 речень. До іть будь ласка, термін до завтрашнього вечора
вони любили одне одного наприклад коли павлкся взяли у полон то він сказав: "я скажу всю правду , лише не доповім усього,бо сам не знаю.я бачив на вічі мустафу-агу в битві; а що із ним від так сталося, все знає вже моя сестра".з першого погляду може здатися що тут нічого такого,та дочитавши повість до кінця ми взнаємо що павлусь сам все знав але захотів рятувати свою сестру.а сміливість ви мабуть задається питанням сміливість у тому що якби девелт-гірей дізнався про цю брехню було б павлусь погано.
старий шрам був сином паволоцького попа чепурного, вчився в київській братській школі й сам вийшов на попа. але коли піднялися козаки з гетьманом остряницею проти уніатів, не всидів у парафії й пішов до козацького війська. поляки швидко гасили полум’я всіх повстань, і в україні продовжували творитися безчинства та неподобства. шрам зупинився в зимівнику серед дикого степу на низу, взяв за жінку полонену туркеню, проповідував слово боже і чабанам. побував скрізь, так загартувався, що велика користь і підмога з нього була під час хмельниччини. пошрамовано його вздовж і впоперек, тому отримав прізвисько — шрам. сини підросли, стали козаками; двоє полягли в бою, залишився тільки петро. відчувши, що занепадає його сила, шрам зложив із себе полковництво і почав служити богові.
але знову почалися на україні негаразди, сварки й кровопролиття за гетьманську булаву. шрама мучила думка, що загине від цього україна. тому правив мирянам: “блюдітеся, да не порабощенні будете; стережіться, щоб не дано вас ізнов ляхам на поталу! ” коли помер паволоцький полковник, шрам сам зголосився послужити громаді, і його обрали знову. задумався полковник, як україну «на добру дорогу вивести». пустив поголоску, що нездужає, а сам виїхав на хутір для поради.
вони любили одне одного наприклад коли павлкся взяли у полон то він сказав: "я скажу всю правду , лише не доповім усього,бо сам не знаю.я бачив на вічі мустафу-агу в битві; а що із ним від так сталося, все знає вже моя сестра".з першого погляду може здатися що тут нічого такого,та дочитавши повість до кінця ми взнаємо що павлусь сам все знав але захотів рятувати свою сестру.а сміливість ви мабуть задається питанням сміливість у тому що якби девелт-гірей дізнався про цю брехню було б павлусь погано.
старий шрам був сином паволоцького попа чепурного, вчився в київській братській школі й сам вийшов на попа. але коли піднялися козаки з гетьманом остряницею проти уніатів, не всидів у парафії й пішов до козацького війська. поляки швидко гасили полум’я всіх повстань, і в україні продовжували творитися безчинства та неподобства. шрам зупинився в зимівнику серед дикого степу на низу, взяв за жінку полонену туркеню, проповідував слово боже і чабанам. побував скрізь, так загартувався, що велика користь і підмога з нього була під час хмельниччини. пошрамовано його вздовж і впоперек, тому отримав прізвисько — шрам. сини підросли, стали козаками; двоє полягли в бою, залишився тільки петро. відчувши, що занепадає його сила, шрам зложив із себе полковництво і почав служити богові.
але знову почалися на україні негаразди, сварки й кровопролиття за гетьманську булаву. шрама мучила думка, що загине від цього україна. тому правив мирянам: “блюдітеся, да не порабощенні будете; стережіться, щоб не дано вас ізнов ляхам на поталу! ” коли помер паволоцький полковник, шрам сам зголосився послужити громаді, і його обрали знову. задумався полковник, як україну «на добру дорогу вивести». пустив поголоску, що нездужає, а сам виїхав на хутір для поради.