Любіть Оклахому! Вночі і в обід,

Як неньку і дедді достоту!

Любіть Індіану! Й так само любіть

Північну й Південну Дакоту...

A. З текстом якого відомого поета «грається» О. Ірванець?

Б. Кого ви впізнали в інсталяції, виконаній з полуничного джему й арахісового масла? Як ви розумієте інсталяцію з роялем у войлоці?

B. Чи згодні ви з тим, що спільним у цих сучасних мистецьких роботах є іронія та гра з чужими творами?

Український:

Ровена і Ребекка-образи прекрасних дівчат. Загальні та відмінні риси риси Ребекки і Ровени з роману «Айвенго» розкриті в цій статті. Загальне: обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш. Відмінності: соціальний стан і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їх доля. Ровена і Ребекка порівняльна характеристика 1. Походження героїнь і їх соціальна приналежність. (Ровена-онука короля; Ребекка — дочка єврея-лихваря.) 2. Віросповідання героїнь. (Ровена-католичка; Ребекка — юдейка.) 3. На лицарському турнірі. (Ровена-королева турніру; Ребекка-звичайна гостя.) 4. Роль Ровени і Ребекки в житті Айвенго. (Ровена і Ребекка люблять Айвенго. Але роль Ребекки більш дієва: вона рятує юнака, лікує його.) 5. Перебування в полоні. (Обидві героїні поводяться гідно.) 6. Подальша доля героїнь. (Ровена вийшла заміж Айвенго. Ребекка стала черницею.)

Русский:

Ровена и Ребекка — образы прекрасных девушек. Общие и отличительные черты черты Ребекки и Ровены из романа «Айвенго» раскрыты в этой статье. Общее: Обе они молоды, очень красивые, умные, воспитывались без матерей. Их постоянно окружала любовь и ласка ближних, большая роскошь. Различия: Социальное положение и характеры у них разные. По-разному они ведут себя в критических ситуациях, по-разному сложилась и их судьба. Ровена и Ребекка сравнительная характеристика 1. Происхождение героинь и их социальная принадлежность. (Ровена — внука короля; Ребекка — дочь еврея-ростовщика.) 2. Вероисповедание героинь. (Ровена — католичка; Ребекка — иудейка.) 3. На рыцарском турнире. (Ровена — королева турнира; Ребекка — обычная гостя.) 4. Роль Ровены и Ребекки в жизни Айвенго. (Ровена и Ребекка любят Айвенго. Но роль Ребекки более действенная: она юношу, лечит его.) 5. Пребывание в плену. (Обе героини ведут себя достойно.) 6. Дальнейшая судьба героинь. (Ровена вышла замуж Айвенго. Ребекка стала монахиней.)

Объяснение:

5.

В історії літератури відомі твори, які, не витримавши випробування часом, швидко забувалися. Часто причиною відсутності популярності для твору була його "відірваність" від життя, в ньому читач не знаходив висвітлення проблем, що хвилюють суспільство взагалі і самого читача зокрема. Однак були й твори, які, щойно з’явившись, набували загального визнання, широкої популярності. До таких творів належить і написана у 1900 році І. Карпенком-Карим комедія "Хазяїн", тема якої, — показ жорстоких методів збагачення, — є актуальною і зараз.

Що спонукало видатного драматурга до написання п'єси про таке суспільне зло, як нагромадження деякими людьми грошей нечесними шляхами? Справа в тому, що Іван Карпенко-Карий був добре знайомий із життям багатіїв (колишніх економів та управителів), адже він часто їздив по селах і бачив, яким багатіли "колишні мужики": вони жорстоко експлуатували нещасних селян, а ті втрачали надію на визволення від панського ярма. Небайдужий до долі власного народу, драматург не міг не описати "хазяйське колесо" і самих експлуататорів, тим більше, що в руках він мав "живий" матеріал — власн Так з'явилися п'єси "Розумний і дурень", "Сто тисяч".

У п'єсі "Хазяїн" хижацькі методи швидкого збагачення уособлює центральний персонаж Терентій Гаврилович Пузир (хазяїн), його прислужники Феноген, Ліхтаренко та інші. На першому плані для них — гроші, матеріальний достаток, здобутий нечесним шляхом. Так, саме нечесним, бо ці персонажі, щоб забагатіти, готові укласти угоду із власною совістю і використати народні нещастя — недорід, голод, пошесні хвороби. Мільйонер Пузир, наприклад, годує робітників таким хлібом, який неможливо вкусити, настільки він твердий, велить платити їм "не по тридцять п'ять, а по двадцять п'ять копійок на добу", вважаючи, що це ще й забагато, і знаючи, що бідні люди нікуди не подінуться, а будуть працювати, щоб не вмерти з голоду. Хазяїн влізає у незаконні махінації, і єдине, що його хвилює, чи не дізнається хтось про це. Недалеко від хазяїна відійшли і його управителі. "Беріть — я вам не заважаю, не заважайте й мені!.. Краще зробимо між собою договор: брать, де дають і де можна, а на менших звертать! От я одберу від мужиків оброчну казенну землю, візьму наділи в аренду, і мужики, оставшись без землі, будуть робить на нашого хазяїна, як кріпаки!" — говорить Феногенові Ліхтаренко. І ці прислужники, і сам хазяїн живуть за рахунок бідного люду, анітрохи не дбаючи про нього й не задумуючись над тим, що самі колись бідували.