Повість Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" є автобіографічною. У ній письменник згадує своє дитинство, знайомить з рідними людьми — матір'ю, татом, дідусем, бабусею. Головний герой повісті маленький хлопчик Михайлик . Весь світ Михайлик сприймає, наче казку. Лебеді, що пролітають над ним, за його бажанням роблять ще одне коло над хатою. Хлопчик вірить розповідям дідуся про сонячні ключі, якими відмикається земля навесні. Усе навколо Михайлика пронизане добром і любов'ю. Поруч з ним мудрий дідусь, майстер на всі руки, добра і лагідна мати.Хлопчик приязно ставиться до навколишнього світу, росте добрим, сердечним, розумним. Він дуже любить читати. У свої дев'ять років він перечитав все, що зміг знайти в селі: "Кобзаря", "Робінзона Крузо", казки. Він добра, чуйна людина. Михайлик зростає таким духовно багатим, бо його батьки, дідусь з бабусею створили для нього світ добра і краси, делікатності і благородства. Мені сподобався Михайлик своєю чистотою сприймання світу, добротою, чуйністю. Він весь такий відкритий до добра, готовий пізнавати світ і бачити тільки світле, хороше в житті.
Щастя для кожної людини відчувається й уявляється по-своєму. Для когось щастя – це багато-багато грошей, для когось щастя – це здоров'я близьких, для інших щастя – це просто жити і насолоджуватися життям. Чи на землі знайдеться два однакових людини, які зможуть однаково описати своє «щастя».
На мій погляд, будь-яка людина може бути щасливою. Тільки не всі знають, що ж таке щастя. Тому люди намагаються привнести в своє життя, то що, на їх думку, зробить їх щасливими. Працюють на нелюбимих роботах, але при цьому намагаються заробити багато грошей, на які потім зможуть придбати речі, які, в принципі, їм не особливо й потрібні. І ось отримавши якісь матеріальні блага, задається людина питанням: «А це і є щастя?»
Мені здається, що не матеріальні речі роблять людину по-справжньому щасливою. Будь-яка річ – це всього лише річ. Вона не зможе подарувати якусь душевну теплоту, усвідомлення того, що тебе люблять і ти любиш, що рідні та близькі люди поруч з тобою і їм нічого не загрожує.
Напевно, я можу сказати про себе, що я щаслива людина. У мене є улюблені батьки, які піклуються про мене. Я не відчуваю голоду, спраги та інших поневірянь. Якщо задуматися, то у багатьох моїх ровесників немає того, що є у мене. Наприклад, в Африці діти тільки із забезпечених сімей можуть дозволити собі ходити в школу, але 90% населення знаходиться за межею бідності та ледь зводять кінці з кінцями. Просто треба цінувати те що ти маєш і тоді зможеш відчути в повній мірі своє щастя. Щасливий не той, кому потрібно, а навпаки, той, кому потрібно мало для щастя. Але ніщо не зробить тебе більш щасливим, ніж усвідомлення того, що ти в цьому світі комусь потрібен і ти займаєшся тим, що приносить тобі радість і позитивний настрій і робить трохи щасливішими.
Повість Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" є автобіографічною. У ній письменник згадує своє дитинство, знайомить з рідними людьми — матір'ю, татом, дідусем, бабусею. Головний герой повісті маленький хлопчик Михайлик . Весь світ Михайлик сприймає, наче казку. Лебеді, що пролітають над ним, за його бажанням роблять ще одне коло над хатою. Хлопчик вірить розповідям дідуся про сонячні ключі, якими відмикається земля навесні. Усе навколо Михайлика пронизане добром і любов'ю. Поруч з ним мудрий дідусь, майстер на всі руки, добра і лагідна мати.Хлопчик приязно ставиться до навколишнього світу, росте добрим, сердечним, розумним. Він дуже любить читати. У свої дев'ять років він перечитав все, що зміг знайти в селі: "Кобзаря", "Робінзона Крузо", казки. Він добра, чуйна людина. Михайлик зростає таким духовно багатим, бо його батьки, дідусь з бабусею створили для нього світ добра і краси, делікатності і благородства. Мені сподобався Михайлик своєю чистотою сприймання світу, добротою, чуйністю. Він весь такий відкритий до добра, готовий пізнавати світ і бачити тільки світле, хороше в житті.
Щастя для кожної людини відчувається й уявляється по-своєму. Для когось щастя – це багато-багато грошей, для когось щастя – це здоров'я близьких, для інших щастя – це просто жити і насолоджуватися життям. Чи на землі знайдеться два однакових людини, які зможуть однаково описати своє «щастя».
На мій погляд, будь-яка людина може бути щасливою. Тільки не всі знають, що ж таке щастя. Тому люди намагаються привнести в своє життя, то що, на їх думку, зробить їх щасливими. Працюють на нелюбимих роботах, але при цьому намагаються заробити багато грошей, на які потім зможуть придбати речі, які, в принципі, їм не особливо й потрібні. І ось отримавши якісь матеріальні блага, задається людина питанням: «А це і є щастя?»
Мені здається, що не матеріальні речі роблять людину по-справжньому щасливою. Будь-яка річ – це всього лише річ. Вона не зможе подарувати якусь душевну теплоту, усвідомлення того, що тебе люблять і ти любиш, що рідні та близькі люди поруч з тобою і їм нічого не загрожує.
Напевно, я можу сказати про себе, що я щаслива людина. У мене є улюблені батьки, які піклуються про мене. Я не відчуваю голоду, спраги та інших поневірянь. Якщо задуматися, то у багатьох моїх ровесників немає того, що є у мене. Наприклад, в Африці діти тільки із забезпечених сімей можуть дозволити собі ходити в школу, але 90% населення знаходиться за межею бідності та ледь зводять кінці з кінцями. Просто треба цінувати те що ти маєш і тоді зможеш відчути в повній мірі своє щастя. Щасливий не той, кому потрібно, а навпаки, той, кому потрібно мало для щастя. Але ніщо не зробить тебе більш щасливим, ніж усвідомлення того, що ти в цьому світі комусь потрібен і ти займаєшся тим, що приносить тобі радість і позитивний настрій і робить трохи щасливішими.