Леся Українка "Хотіла б я піснею стати"
1.які бажання висловлює лірична героїня вірша? який у неї настрій? Чи про щось подібне доводилося мріяти й вам?
2. Доведіть, що в цій поезії виразно виявляються романтичні мотиви.
3. Які художні засоби і з якою метою використано в цій поезії Лесі Українки? ​

Давняя сказка» – очень интересное сочинение. Оно настолько простое по форме, что кажется простым для понимания. На самом деле, я бы не поднимал этой темы, если бы неполное, невнимательное чтение этого произведения не было таким распространенным. К сожалению, много таких,  кто не вдумывается в содержание прочитанного. Поэтому мое сочинение будет состоять из двух частей. Соответственно, из давней сказки о «Давней сказке» и из правды, субъективной, конечно, о той же самой «Давней сказке».Давняя сказка. Поэма Леси Украинки построена в форме сказки, она является сказкой по форме и по смыслу. Фактически, это сказочный сюжет, созданный для того, чтобы развлечь читателя, так как образы Поэта и рыцаря Бертольдо очень интересные, а в самом тексте много точных фраз, скрытых острот и шуток. То, что сочинение следует воспринимать сугубо как сказку, такую себе литературную игрушку, свидетельствует композиция: части схожие между собой, а в целом очень похожи на фольклорное сочинение с определенными повторами, аллегориями, обыгрыванием одной идеи. Т.е. это удачная попытка фольклорной стилизации, остроумная, интересная, развлекательная. Немного устаревшая по форме, но все-таки и до сих пор интересная читателю.

Навіть при житті авторитет Шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що позбавлений права на власну історію і національну самосвідомість, український народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні.

Білоруський письменник М. Богданович у статті, написаній до сторіччя з дня народження поета, писав: "...Це письменник, якому судилася величезна роль стати символом культурної цінності цілого народу, уособленням усієї його духовної сутності". В одному з листів наприкінці життя (1859 р.) Т.Шевченко писав: "Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу...". І сам же він своєю творчістю вивів свій народ у число непересічних за таланом і талантом.

Тарас Шевченко − символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.

Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.