Зовнішність: Соломія аж ніяк не тендітна дівчина « велика, як на доброго мужика, постать», «як велетенська чавунна постать», у неї «..свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся…»,
сильна «…з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка», коли Іван пропонує їй до то відповідає: "...клунка свого не дам, бо я ще й вас могла б узяти на горгоші з вашою торбою разом".
Соломію пан «силою оддати її за свого хурмана». Соломія каже про своє життя «..все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне...»
Опис Соломії, коли вона втекла слідом за Остапом, переодягнувшись парубком: «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком».
щоб утекти з Остапом вона обрізала своє довге волосся «Довгі пасма чорних кіс, мов мертві гадюки, тихо зсувались по плечах додолу і лягали на землі дивними покосами»,
Мріє : «Вони оселяться в слободі, вона хазяйнуватиме, а він із Січі наїздитиме додому, а то й зовсім облишиться на господарстві..»,
для Остапа «…задля нього вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу…»,
Коли я прокинувся та поснідав, то вирішив піти прогулятися. КОли розчинилися двері ліфту - там стояла валіза. Спочатку я збентежився: чи не терористи це? Але цікавість взяла гору і я вирішив взяти валіза та віднести додому, можливо її просто хтось забув і я зможу знайти власника. Коли я відчинив її - ошалів, адже в ній був міліон гривень. Більше нічого. Спочатку я вирішив, що вони фальшиві, тому вирішив перевірити, зганявши до магазину та спробувавши купити щось смачненьке. Купюра у 500 гривен пройшла випробування і повернувся додому з тортом та здачею. Що ж робити далі? Купити новий велосипед? Телефон? Комп'ютер? Та за мільйон (ну, без тих ста гривень за торт) можна й квартирку прикупити, а потім здавати її в оренду до мого повноліття, а потім туди переїхати, як одружуся, чи стану "сильним-незалежним". У пошуках я провів весь день, поки з роботи не повернулася мама. Я вибіг до неї з шаленою новиною, пропозицією купити квартиру або, щоб вона оформила депозит на ці гроші, бо я ж неповнолітній й не можу, а потім ми вирішили, що з ними робити. Але мама мене присоромила, що негоже брати чуже. А ще й відповіла, що будуть ставити забагато питань, звідки у неї такі гроші, коли вона відкриватиме депозит. Тому, мабуть, найкращим варіантом буде все-таки залелефонувати в поліцію. Я з мамою погодився, вона доклала у валізу 100 гривень за мій торт і викликала поліцейських...
Відповідь:
Зовнішність: Соломія аж ніяк не тендітна дівчина « велика, як на доброго мужика, постать», «як велетенська чавунна постать», у неї «..свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся…»,
сильна «…з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка», коли Іван пропонує їй до то відповідає: "...клунка свого не дам, бо я ще й вас могла б узяти на горгоші з вашою торбою разом".
Соломію пан «силою оддати її за свого хурмана». Соломія каже про своє життя «..все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне...»
Опис Соломії, коли вона втекла слідом за Остапом, переодягнувшись парубком: «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком».
щоб утекти з Остапом вона обрізала своє довге волосся «Довгі пасма чорних кіс, мов мертві гадюки, тихо зсувались по плечах додолу і лягали на землі дивними покосами»,
Мріє : «Вони оселяться в слободі, вона хазяйнуватиме, а він із Січі наїздитиме додому, а то й зовсім облишиться на господарстві..»,
для Остапа «…задля нього вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу…»,
Пояснення:
Відповідь:
Коли я прокинувся та поснідав, то вирішив піти прогулятися. КОли розчинилися двері ліфту - там стояла валіза. Спочатку я збентежився: чи не терористи це? Але цікавість взяла гору і я вирішив взяти валіза та віднести додому, можливо її просто хтось забув і я зможу знайти власника. Коли я відчинив її - ошалів, адже в ній був міліон гривень. Більше нічого. Спочатку я вирішив, що вони фальшиві, тому вирішив перевірити, зганявши до магазину та спробувавши купити щось смачненьке. Купюра у 500 гривен пройшла випробування і повернувся додому з тортом та здачею. Що ж робити далі? Купити новий велосипед? Телефон? Комп'ютер? Та за мільйон (ну, без тих ста гривень за торт) можна й квартирку прикупити, а потім здавати її в оренду до мого повноліття, а потім туди переїхати, як одружуся, чи стану "сильним-незалежним". У пошуках я провів весь день, поки з роботи не повернулася мама. Я вибіг до неї з шаленою новиною, пропозицією купити квартиру або, щоб вона оформила депозит на ці гроші, бо я ж неповнолітній й не можу, а потім ми вирішили, що з ними робити. Але мама мене присоромила, що негоже брати чуже. А ще й відповіла, що будуть ставити забагато питань, звідки у неї такі гроші, коли вона відкриватиме депозит. Тому, мабуть, найкращим варіантом буде все-таки залелефонувати в поліцію. Я з мамою погодився, вона доклала у валізу 100 гривень за мій торт і викликала поліцейських...
Пояснення: