Дитину потрібно виховувати, ще з колиски, адже від чього залежить її майбутнє, і майбутнє Батьківщини. Хтось, розповідає новонародженим "добрі казки", хтось з малих років навчає дитину іноземних мов, а хтось співає колискову... Коликова - це пісня нашого дитинства, яку співає наша матуся, віддаючи їй всю свою любов, турботу і ніжність. А ви колись бачили, як мати співає своїй дитині колискову, а та усміхається? Знаєте чому? Томущо, звязок між малюком і батьками виявляється не тільки в генетиці, а і в піснях, зокрема колискових.. Отже, можна зробити висновок, що колискова - це пісня, яка з самого народження спонукаєнас на любов.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.
Пісню потрібно берегти, адже в ній ми дійсно єдинні.
Хтось, розповідає новонародженим "добрі казки", хтось з малих років навчає дитину іноземних мов, а хтось співає колискову...
Коликова - це пісня нашого дитинства, яку співає наша матуся, віддаючи їй всю свою любов, турботу і ніжність. А ви колись бачили, як мати співає своїй дитині колискову, а та усміхається? Знаєте чому? Томущо, звязок між малюком і батьками виявляється не тільки в генетиці, а і в піснях, зокрема колискових..
Отже, можна зробити висновок, що колискова - це пісня, яка з самого народження спонукаєнас на любов.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.
Пісню потрібно берегти, адже в ній ми дійсно єдинні.