ответ:Війна відбилася в серці кожної людини болем і стражданнями, і стала уроком для майбутніх поколінь, а щоб не забувалися подвиги, досі тема війни піднімається на уроках історії та літератури. Піднімали тему війни і письменники, особливо ті, кому безпосередньо довелося зіткнутися з тим жахом, що несе з собою війна. Одним з таких письменників був Симонов. Йому також довелося піти на фронт, він також ризикував своїм життям заради свободи і незалежності своєї Вітчизни. Багато разів куля пролітала мимо, але він вижив і в цьому, він упевнений, до любов його обраниці. Їй і присвятив свій вірш Симонов під назвою Чекай мене, і я повернуся. Аналіз цього вірша ми сьогодні і зробимо.
Объяснение:я русский,если не правильно то извени...
Оповідання починається зі вступу, в якому показані умови життя і боротьби кріпаків у XIX ст. Після втечі від пана герої намагаються переправитися через Дунай у Туреччину в пошуках кращого, вільного життя. Тут і починаються їхні пригоди. Навіть переодягання Соломії в чоловічий одяг теж є елементом пригодницького твору. Протягом усього тексту читач відчуває напруження, очікуючи небезпеки. Автору вдалося створити гостросюжетний, цікавий пригодницький твір.
Соломія, Остап і такі ж, як вони, покидають рідну землю, виявляючи цим протест проти рабства, виступаючи проти неволі. Автор на цих образах розкриває і тему вічного кохання. Соломія — жінка смілива, мужня — кидає чоловіка-нелюба і наздоганяє Остапа-втікача. Протягом твору розгортається трагедія двох люблячих людей, які не боялися смерті, тікали туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...
Та доля вирішила по-іншому. Соломія гине у водах Дунаю, а Остапа повертають до пана. З того часу «чимало води утекло в Дунаї... Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру». А на спині в нього написано «його життєпис»: «Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... Кругом латаний...з тим і до Бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...»
Письменник романтизує своїх героїв, романтизує всі пригоди, які відбуваються з ними. Однак змальовує їх реалістично, детально передаючи їхній душевний стан. Саме це робить твір ще й психологічним.
ответ:Війна відбилася в серці кожної людини болем і стражданнями, і стала уроком для майбутніх поколінь, а щоб не забувалися подвиги, досі тема війни піднімається на уроках історії та літератури. Піднімали тему війни і письменники, особливо ті, кому безпосередньо довелося зіткнутися з тим жахом, що несе з собою війна. Одним з таких письменників був Симонов. Йому також довелося піти на фронт, він також ризикував своїм життям заради свободи і незалежності своєї Вітчизни. Багато разів куля пролітала мимо, але він вижив і в цьому, він упевнений, до любов його обраниці. Їй і присвятив свій вірш Симонов під назвою Чекай мене, і я повернуся. Аналіз цього вірша ми сьогодні і зробимо.
Объяснение:я русский,если не правильно то извени...
Оповідання починається зі вступу, в якому показані умови життя і боротьби кріпаків у XIX ст. Після втечі від пана герої намагаються переправитися через Дунай у Туреччину в пошуках кращого, вільного життя. Тут і починаються їхні пригоди. Навіть переодягання Соломії в чоловічий одяг теж є елементом пригодницького твору. Протягом усього тексту читач відчуває напруження, очікуючи небезпеки. Автору вдалося створити гостросюжетний, цікавий пригодницький твір.
Соломія, Остап і такі ж, як вони, покидають рідну землю, виявляючи цим протест проти рабства, виступаючи проти неволі. Автор на цих образах розкриває і тему вічного кохання. Соломія — жінка смілива, мужня — кидає чоловіка-нелюба і наздоганяє Остапа-втікача. Протягом твору розгортається трагедія двох люблячих людей, які не боялися смерті, тікали туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...
Та доля вирішила по-іншому. Соломія гине у водах Дунаю, а Остапа повертають до пана. З того часу «чимало води утекло в Дунаї... Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру». А на спині в нього написано «його життєпис»: «Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... Кругом латаний...з тим і до Бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...»
Письменник романтизує своїх героїв, романтизує всі пригоди, які відбуваються з ними. Однак змальовує їх реалістично, детально передаючи їхній душевний стан. Саме це робить твір ще й психологічним.