Дуже важко сучасній людині зберегти індивідуальність. Адже під тиском суспільства, призирства і приниження, люди стараються підпорядковуватись під стандарти, щоб не виділятись і не притягувати косі погляди. Але чи можливе збереження власної індивідуальності? Я вважаю, що безперечно так. Коли людина прагне звершень, чогось нового і можливо нестандартного, то вона повинна цього досягати. Тільки справді сильні душею і цілеспрямовані особи, можуть йти до своєї мети не дивлячись на чиюсь думку. Людям, які хочуть виділятись з маси, але бояться через призирство, напевно слід попрацювати над власною самооцінкою, обдумати чи справді вони повинні прислуховуватись до думки кожної людини? Адже прислуховуватись до порад - дуже важливо, коли вони дійсно корисні. Але корисні поради можна почути тільки від рідних, близьких по духу людей. Та не слід боятися, життя ж одне. На те воно нам і дано, щоб здійснювати свої мрії, щоб по справжньому жити, а не існувати. Індивідуальність для кожного різна. Хтось вважає за індивідуальність висловлення подекуди власної думки, хтось щоб виділитись носить яскраву одежу, а деякі творять нерозсудливі і божевільні вчинки, які можливо не дуже хороші з точки зору моралі та етики, але все ж таки приносять бажане задоволення. Зберегти індивідуальність, не означає підвергати своє або чуже життя небезпеці. Просто деякі люди самі розуміють, що хочуть чогось нового, а когось треба підштовхнути на потрібну дорогу.
зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах
Объяснение:
В одному з листів Леся писала, що ця драма була створена на честь «волинським лісам». Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й нині.
Разом із героями-людьми — Лукащем, його матір’ю, дядьком Левом і Килиною — у драмі діють також казкові істоти, якими народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Про міфічних істот ми дізнаємося вже з «Прологу», у якому з’являються жителі лісового озера: Водяник, Русалка, «Той, що греблі рве». Потерчата, а пізніше — Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі срщить» та ін. Усіх цих істот читач сприймає як представників природи, які протиставляються людині. Саме зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах — тема «Лісової пісні». Конфлікт, розвиток дії підпорядковані провідній ідеї — утвердженню думки, цю світ урятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й .здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину і світ.
Дуже важко сучасній людині зберегти індивідуальність. Адже під тиском суспільства, призирства і приниження, люди стараються підпорядковуватись під стандарти, щоб не виділятись і не притягувати косі погляди. Але чи можливе збереження власної індивідуальності? Я вважаю, що безперечно так. Коли людина прагне звершень, чогось нового і можливо нестандартного, то вона повинна цього досягати. Тільки справді сильні душею і цілеспрямовані особи, можуть йти до своєї мети не дивлячись на чиюсь думку. Людям, які хочуть виділятись з маси, але бояться через призирство, напевно слід попрацювати над власною самооцінкою, обдумати чи справді вони повинні прислуховуватись до думки кожної людини? Адже прислуховуватись до порад - дуже важливо, коли вони дійсно корисні. Але корисні поради можна почути тільки від рідних, близьких по духу людей. Та не слід боятися, життя ж одне. На те воно нам і дано, щоб здійснювати свої мрії, щоб по справжньому жити, а не існувати. Індивідуальність для кожного різна. Хтось вважає за індивідуальність висловлення подекуди власної думки, хтось щоб виділитись носить яскраву одежу, а деякі творять нерозсудливі і божевільні вчинки, які можливо не дуже хороші з точки зору моралі та етики, але все ж таки приносять бажане задоволення. Зберегти індивідуальність, не означає підвергати своє або чуже життя небезпеці. Просто деякі люди самі розуміють, що хочуть чогось нового, а когось треба підштовхнути на потрібну дорогу.
зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах
Объяснение:
В одному з листів Леся писала, що ця драма була створена на честь «волинським лісам». Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й нині.
Разом із героями-людьми — Лукащем, його матір’ю, дядьком Левом і Килиною — у драмі діють також казкові істоти, якими народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Про міфічних істот ми дізнаємося вже з «Прологу», у якому з’являються жителі лісового озера: Водяник, Русалка, «Той, що греблі рве». Потерчата, а пізніше — Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі срщить» та ін. Усіх цих істот читач сприймає як представників природи, які протиставляються людині. Саме зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах — тема «Лісової пісні». Конфлікт, розвиток дії підпорядковані провідній ідеї — утвердженню думки, цю світ урятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й .здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину і світ.