Картка №1
перепиши, розставляючи коми. підкресли граматичні основи речень.
1. квіти зів’яли й посохли травиця пожовкла (о.іваненко) 2. сміється весело сонечко а берези сумують. (в.сухомлинський) 3. білочка розправила свій рудий хвостик і вітер погнав її човник до протилежного берега. (о.іваненко)
картка №2
спиши, розставляючи пропущені розділові знаки.
1. ой чого ти жайворонку рано з вирію літав? (з народного) 2. берізонько берізко ти мавко лісова, зелені твої кіски вітрисько розвіва. (л.забашта) 3. не хилися явороньку ще ж ти зелененький не журися козаченьку ще ж ти молоденький. (з народного)
картка №3
зроби письмовий синтаксичний розбір речення.
листя на деревах вже пожовкло.
картка №4
запиши слова, вибравши відповідну літеру.
ша(б,п)ка, бли(с,з)кавка, ле(х,г)ко, ву(з,с)яке, (дз, з)еркало, ві(т,д)битися, ас(ф,в)альт, сторо(ш,ж), кукуру(з,дз)а.
картка №5
добери слова з чергуванням голосних.
ніч –
сім –
будова –
село –
бджола -
картка №6
спиши, де потрібно встав апостроф. познач орфограми.
імя, подвіря, зявився, свято, зїв, мята, сузіря, пята, вяз, бє, ряст, пятниця, хомяк, пявка, прислівя, цвях, мавпячий.
(ов)
Нещодавно я прочитала захоплюючу повiсть по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творi вiн точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаемо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в
гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, ïхня чудова та незвичайна дружба.
Образ жінки - центральний образ у збірці Івана Франка "Зів'яле листя". І, як і душа кожної жінки, образ цей глибокий, незбагнений, неясний и незрозумілий. Він нагадує саму матінку-природу - непостійну, змінливу: то лагідну, як весняний вітерець, то жорстоку і своєвільну, як буря. Ці природні явища грають з бідною душою ліричного героя, змушують її спочатку парити в небесах від щастя, а потім падати на саме дно, розбиваючись о сіре каміння. Так маленький листочок покладається на вітер, так душа поета довіряє себе незвіданому досі явищу - жінці, і тепер тільки вона володарка цій душі...