Картка № 1 1. Дослідіть, в чому, на думку автора «Слова...», полягала причина того, що «горе розлилось по Руській землі». Наведіть переконливі приклади з твору.
2. Як ви вважаєте, хто є головним героєм «Слова...»? Відповідь вмотивуйте, посилаючись на текст пам’ятки давньоруської літератури.
3. Про що згадував Боян під час співу? а) Свої молоді роки; б) героїчне минуле Новгорода; в) видатних митців; г)уособиці давніх часів.
Картка № 2
1. Як на вашу думку, хто є автором «Слова...»? Висловіть свої припущення щодо його соціального походження, роду діяльності.
2. Яким чином минуле нашого краю, що зображене у «Слові...», є актуальним для сьогодення. Відповідь аргументуйте.
3. Співаючи, Бон уславлював: а) простий люд; б) засновників Київської Русі; в) князів;г) Велеса.
Картка № 3
1. Боян і автор твору «Слово...» - це одна людина? Власні міркування доведіть.
2. Чим пояснити той факт, що автор «Слова...» не намагається подібно літописцю, дати послідовний опис походу Ігоря, а фіксує лише найдраматичніші його моменти.
3. Події «Слова...» відбуваються у: а) першій половині Х ст.; б) наприкінці ХІ - початку ХІІ ст.;в)другій половині ХІІ ст.;г) середині ХІІІ ст.
Українські письменники неодноразово зверталися до молитовного викладу своїх думок і почуттів. Така форма була звичною для поетів
XVI—XVIII століть, майстрів філософсько-релігійної, або метафізичної, лірики. Форму молитви мають твори геніального Тараса Шевченка «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...», «Тим неситим очам...». Іван Малкович із великим успіхом продовжує й розвиває цю традицію.
Назва його твору виділяє нічну пору як найбільш сприятливий час для того, щоб на самоті, позбувшись щоденної метушні, замислитися над вічними питаннями людського буття. Водночас, виносячи свою віршовану молитву на суд вдумливих читачів, автор немовби за х приєднатися до виголошення спільного молитовного прохання.
Про що ж він просить? Чи не є його прохання марнославним або егоїстичним? Ми пересвідчуємося, що його поетична молитва сповнена любові до ближнього — це молитва за всіх людей зі щирою вірою та світлою надією на щастя. Не випадково центральним у творі виступає символічний образ «обруча віри» навколо кожного людського серця.
З НІЧНИХ молитов
Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш.
Хай кожен в цім світ хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри твоєї обруч.
1992
Українські письменники неодноразово зверталися до молитовного викладу своїх думок і почуттів. Така форма була звичною для поетів
XVI—XVIII століть, майстрів філософсько-релігійної, або метафізичної, лірики. Форму молитви мають твори геніального Тараса Шевченка «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...», «Тим неситим очам...». Іван Малкович із великим успіхом продовжує й розвиває цю традицію.
Назва його твору виділяє нічну пору як найбільш сприятливий час для того, щоб на самоті, позбувшись щоденної метушні, замислитися над вічними питаннями людського буття. Водночас, виносячи свою віршовану молитву на суд вдумливих читачів, автор немовби за х приєднатися до виголошення спільного молитовного прохання.
Про що ж він просить? Чи не є його прохання марнославним або егоїстичним? Ми пересвідчуємося, що його поетична молитва сповнена любові до ближнього — це молитва за всіх людей зі щирою вірою та світлою надією на щастя. Не випадково центральним у творі виступає символічний образ «обруча віри» навколо кожного людського серця.
З НІЧНИХ молитов
Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш.
Хай кожен в цім світ хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри твоєї обруч.
1992