Художні засоби в вірші : в цьому році зима не вдягала білої свити.часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.пошукала, що ж робити? —бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав.як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.сперечалася з морем, несла сум"яття вітрів.все збиралась на силі, та не
встигла огледіться,як проснулись дерева і на одрі лід потемнів.крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.лід кришився, б'ючись об каміння і нарешті по одрі — темній, широкій —на останній крижині самотня чайка пливе.— ти куди ж розігналась? чи бува не до самого моря? чайки держаться гурту, а ти
відпливеш одна.а крижина тонка. а крижина майже ну, а що, як її підмиє вода весняна? ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? затріщить і ві піде вода — дивна людино! я ж маю крила,нащо крилатим ґрунт під ногами?
Шевченко все своє життя присвятив Україні.
Усе що він писав було настановами для Ураїнського народу. На основі його творів складається враження , що для нього не було нічого важливішого ніж рідна мова , народ , країна. Усі його релігійні твори це не просто букви на папері - це справжні молитви , молитви не до Господа , а до народу. Шевченко благав аби люди схаменулися , зрозуміли що вони один народ - українці .
Але сенс його слів дійшов до людей лише після смерті поета. І ось , коли Україна незалежна знов почалися братовбивчі війни пригнічення Українського народу. Тож , як писав шевченко: "Борітеся - поборете , вам Бог помагає ".
Объяснение:
Міні-твір "Майбутнє Івася" за твором Тараса Шевченка "Катерина"
Деякий час Івась подорожував з кобзарем. Вони харчувались тим, що подавали добрі люди, а спали там, де застане глуха ніч. Невдовзі старий кобзар віддав душу богу, і хлопець вирішив піти до лісника, який його колись знайшов на дорозі – там, де залишила Катерина. Про свою історію життя Івась довідався від кобзаря.
Щирий та жалісливий лісник не зміг відмовити хлопцеві, і невдовзі вони стали неначе рідні один одному. Жили у невеличкій хижці далеко від людських очей, серед високих мовчазних сосен, щебету пташок. Івась піклувався про лісових мешканців, які потребували до . Взимку підгодовував лосів та оленів сіном, яке заготовляв влітку, пухнастих білок пригощав лісовими горішками. Івась дбав про ліс – вирубував сухостійні дерева і висаджував нові. Довгими зимовими вечорами виготовляв для пташок годівнички. Він став справжнім господарем лісу.
Саме тут, серед природи, загоювалась поранена Івасева душа. Він виріс сильним, кмітливим і, головне, був по-справжньому щасливим і більше не почувався осиротілим.