Художні засоби твіра мамина вішня
знову наснилось дитинство,
тепле, як гарна весна.
вишня вдяглася в намисто,
мама щаслива й сумна.
там за село проводжала
долю мою молоду…
щедро мені щебетала
мамина вишня в саду.
вдаль голубими вітрами
весни за обрій пливли.
раннім туманом у мами
коси, як дим, зацвіли.
мати в тривогах вінчала
щастя жадане й біду…
радо мене зустрічала
мамина вишня в саду.
здавна близьке й сокровенне
все там, аж терпне душа.
начебто й мама до мене
стежкою в сад поспіша.
знов, як бувало, до столу
кличе, лиш в хату зайду…
ронить зацвіток додолу
мамина вишня в саду.
пісня любові й дитинства
в серці бринить, як струна.
наче священна молитва
з рідного краю луна.
та не порадує літо
душу мою молоду…
плаче тепер білим цвітом
мамина вишня в саду.
2. Заможня жінка, яка дуже (занадто) піклувалась про Павлуся.
3. Сидів вдома, тільки виходив у садок і церкву.
4. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки.
5. — Не ходи туди, синку,— каже мати,— на вечорницях збираються самі п'яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять. Почекай трошки — я сама знайду тобі дівчину, саму найкращу на всьому світі, саму роботящу, вона буде тебе і годувать, і зодягать, і доглядать, як рідна мати.
6. Йому захотілося меду.
7. Після смерті старих наймит оженився з наймичкою і стали собі господарювати.
8. Їв та спав.
9. Павло Лежень.
10. Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба.
11. Знаєте що, хлопці! Візьмемо з собою на щастя Павла Лежня (таке приложили йому прізвище), то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!
12. вони вкинули у Павлусеву хату мертвого хорта.
13. - ?
14. Гарну вдачу, (щастя).
15. Продовжував їсти та спати.