Арсен Звенигора – козак з Лубенського куреня, хлопець молодий, спритний і дужий. Володимир Малик не випадково вибирає саме його головним героєм роману. Він, звернувшись до історичних джерел, знайшов дані про невідомого козака, який мав поїхати до Туреччини, щоб дізнатись про наміри султана Магомета IV, а оскільки імені його було невідомо, то письменник назвав його по-своєму. Багато справжніх історичних моментів використовує В. Малиш, адже, оскільки Іван Сірко не знав турецької мови, то при розмові з Гамідом Звенигора перекладав слова турка. Арсен Звенигора може стати прекрасним прикладом для людини, що прочитала цей роман, адже він сміливий, винахідливий, чесний. Також він любить правду, якою б не була вона гіркою. Арсен, як і більшість козаків відданий народу і батьківщині і готовий за ради національних цінностей. Йому, як і будь-якому молодому енергійному воєнові притаманна нестриманість і гарячковість, проте завдяки гострому розумові і добрій школі Метелиці завжди «виходив сухим із води».
Климко дуже рано втратив батьків,але він не був самотнім:дядько,шкільні друзі,сусіди.Він допомагав дядькові,був надійним товаришем,дуже уважно слухав і до нього тягнулись інші діти.Хлопчик дуже мріяв носити картуза з молоточками,як у дядька.Смерть єдиної рідної людини-дядька та знищення житла його не злякали.Він виявився сильнішими за війну.Він виявляє самотність,винахідливість і наполегливістю.Климко встиг стати справжнім дорослими чоловіком,що піклується про інших,відповідальним,самостійним,витривалими,міцним,які скеля.Він багато встигли за своє коротке життя,встигли зрозуміти і довести,що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною і цим переміг війну.
