Цей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені подобалася пісенька "Котку, котку рябку, викопай нам грядку".
У піснях народ народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка "Історія України в народних піснях", там можна прочитати про все: і про Богдана Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.
Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.
невелике за обсягом оповідання дуже влучно висміює підлабузництво.
герої твору приятелі, що мають дуже різні характери. протилежна зовнішність підкреслює цю різницю. ми бачимо, що в дитинстві товстий приятель був неабияким бешкетником. хоч дослужився до чину таємного радника, але залишився люб’язним та щирим, першим чемно вітає старого приятеля. любить добре попоїсти. натомість тонкий ще в дитинстві любив ябедничати. при зустрічі хвалиться своєю посадою колезького асесора: «служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству». незадоволений платнею, тому підробляє. спочатку трохи зверхній: «ну, а ти як? либонь уже статський? га? » . та найбільше викликає зневагу його підлабузництво перед старим знайомим, коли дізнається, що товстий приятель дослужився до вищого чину. «тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. сам він зіщулився, згорбився, звузився..».
чехов вдало висміяв людські вади. зустріч старих друзів триває тільки декілька хвилин. але вона наглядно показує читачу, як улеслива та нещира людина може швидко змінювати свою поведінку і вигляд.
Цей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені подобалася пісенька "Котку, котку рябку, викопай нам грядку".
У піснях народ народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка "Історія України в народних піснях", там можна прочитати про все: і про Богдана Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.
Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.
невелике за обсягом оповідання дуже влучно висміює підлабузництво.
герої твору приятелі, що мають дуже різні характери. протилежна зовнішність підкреслює цю різницю. ми бачимо, що в дитинстві товстий приятель був неабияким бешкетником. хоч дослужився до чину таємного радника, але залишився люб’язним та щирим, першим чемно вітає старого приятеля. любить добре попоїсти. натомість тонкий ще в дитинстві любив ябедничати. при зустрічі хвалиться своєю посадою колезького асесора: «служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству». незадоволений платнею, тому підробляє. спочатку трохи зверхній: «ну, а ти як? либонь уже статський? га? » . та найбільше викликає зневагу його підлабузництво перед старим знайомим, коли дізнається, що товстий приятель дослужився до вищого чину. «тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. сам він зіщулився, згорбився, звузився..».
чехов вдало висміяв людські вади. зустріч старих друзів триває тільки декілька хвилин. але вона наглядно показує читачу, як улеслива та нещира людина може швидко змінювати свою поведінку і вигляд.