-Привіт подруго -Привіт,рада тебе чути! -Я теж,дуже сумувала за нашими обговореннями,яка тема нашої розмови на сьогодні? -Мені хотілося б поділитися з тобою враженнями щодо такої пори року як осінь -Дуже доречно,адже зараз саме осінь.Тобі подобається ця пора року? -Я дуже люблю осінь,це моя найулюбленіша пора,яка ж вона все таки чудова,хоча саме осінню нашу душу огортає якийсь сум.Ці сірі дощі,хочеться седіти під пледом і пити гарячий чай із медом.А якими чудовими вона робить ліси,дерева жовті,листочки осипаються і золотистою ковдрою вкривають нашу землю.Пташки відлітають у теплі краї,покидають нас,як же тяжко їм буде у дорозі..На вулиці з кожним днем стає все холодніше і холодніше..Але кращох пори за осінь на мою думку немає.. -Я з тобою згодна,ти мене переконала,адже до цієї пори мені подобалась найбільше пора року весна,а зараз я зрозуміла що осінь-це та пора коли виходиш на вулицю а холодний вітерець розвиває наше волосся,моросить дрібний дощик,а дерева зовсім голі,одинокі стоять і перешептуються між собою розкидаючи свої різнокольорові листочки..Як же це заспокоює нас,надає гармонію нашій душі,ніби ми розмовляємо з тими деревами і розуміємо одне одного... -Так немає нічого кращого за чудеса нашої золотої і водночас сумної Осені. -Допобачення,було приємно з тобою спілкуватися! -До зустрічі!
Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в 16—17 століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Перед ними, як зірка, світився яскравий образ далекої вітчизни. Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка» . «Дівка-бранка Маруся, попівна Богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий» .
У думі Маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться: Бо я вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лако. мства нещасного! Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. Та паша пробачає Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей. Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. Зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. Любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю.
Отже, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. Та Маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. Покинути їх вона не могла. Висновок: Маруся Богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.
-Привіт,рада тебе чути!
-Я теж,дуже сумувала за нашими обговореннями,яка тема нашої розмови на сьогодні?
-Мені хотілося б поділитися з тобою враженнями щодо такої пори року як осінь
-Дуже доречно,адже зараз саме осінь.Тобі подобається ця пора року?
-Я дуже люблю осінь,це моя найулюбленіша пора,яка ж вона все таки чудова,хоча саме осінню нашу душу огортає якийсь сум.Ці сірі дощі,хочеться седіти під пледом і пити гарячий чай із медом.А якими чудовими вона робить ліси,дерева жовті,листочки осипаються і золотистою ковдрою вкривають нашу землю.Пташки відлітають у теплі краї,покидають нас,як же тяжко їм буде у дорозі..На вулиці з кожним днем стає все холодніше і холодніше..Але кращох пори за осінь на мою думку немає..
-Я з тобою згодна,ти мене переконала,адже до цієї пори мені подобалась найбільше пора року весна,а зараз я зрозуміла що осінь-це та пора коли виходиш на вулицю а холодний вітерець розвиває наше волосся,моросить дрібний дощик,а дерева зовсім голі,одинокі стоять і перешептуються між собою розкидаючи свої різнокольорові листочки..Як же це заспокоює нас,надає гармонію нашій душі,ніби ми розмовляємо з тими деревами і розуміємо одне одного...
-Так немає нічого кращого за чудеса нашої золотої і водночас сумної Осені.
-Допобачення,було приємно з тобою спілкуватися!
-До зустрічі!
Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка» . «Дівка-бранка Маруся, попівна Богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий» .
У думі Маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:
Бо я вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лако. мства нещасного!
Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. Та паша пробачає Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей.
Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. Зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. Любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю.
Отже, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. Та Маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. Покинути їх вона не могла.
Висновок: Маруся Богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.