Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку славу, працьовитість та співучість земляків.
Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі.
Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.
Художні засоби.
Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.
Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.
Порівняння: могили, як гори;
Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».
Риторичні запитання: «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»
Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».
Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».
На мою думку у житті собаки Вовчуна і кота Мурлинського могли б ще трапитися ось таки випадки. Одного дня бабуся відпустила Мурлинського й Вовчуна на вулицю, погуляти селом. Йдуть вони собі поруч спокійнесенько, нікого не чепаючи, але раптом Мурлинський кудись провалився. Вовчун відразу це помітив та відразу захвилювався. "Де ж він?" , "Куда ж він?" - такі думки проскочили в голові у Вовчуна. Не довго думаючи він стрибнув за ним. Виявилось, що Мурлинський впав у щилину дерев"яного моста, прям в самісіньку річку. Вовчун навіть не здогадувався куди він стрибнув. Коли собака зрозумів що він у воді, а поруч з ним ледве тоне його найкращий друг Мурлинський, у нього перед очима перебігле усе його собаче життя. Але Вовчун не здався, він боровся до останнього, та врешті решт йому вдалося свого найкращого друга. Усі мокрі, холодні, Мурлинський та Вовчун поверталися додому. Весь шлях кіт дуже щиро дякував своєму другу Вовчуну за порятунок.Вовчун вчинив як справжній друг. Цей героїчний вчинок ще більше зміцнив дружбу звичайного сільського кота та собаки.
Если вы будете обзывать всех к примеру "просроченная капуста",то в будущем фиг кто вам
Гаї шумлять :
Тема твору: гармонійне поєднання краси рідної природи та почуттів ліричного героя.
Ідея твору: захоплення гармонією людини і природи.
Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю
Художні засоби.
Епітети: іду зворушений, шепіт голублячий, жду співаючи, душі весело, нивами-приливами.
Метафори (персоніфікація, або уособлення): гаї шумлять, хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай, горить-тремтить ріка.
Порівняння: купаючи мене, мов ластівку; неба край – як золото; мов золото-поколото, … ріка, як музика.
Повтори: милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить.
Асонанс (часте повторення голосних звуків): «Милуюся. Милуюся-дивуюся», «Над нивами. Над нивами-приливами», «Співаючи. Співаючи-кохаючи», «Ген неба край», «Як золото. Мов золото-поколото.
Зорові образи: гаї, хмарки, дзвін, ниви, ластівка, трави, річка, небокрай.
Слухові образи: шумлять гаї, гуде дзвін, співаю, шепіт трав, музика.
Образи кольорів: золотий (небокрай).
БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА:
Тема твору: зображення шанобливого ставлення до України.
Ідея твору: уславлення любові до Батьківщини.
Основна думка: бути дитиною своєї Батьківщини.
Художні засоби
Епітет іменниковий: кротості трав.
Метафори: блакить душу обвіяла, світу сказав.
Персоніфікація: душа намріяла, душа причастилася.
Порівняння: «струмок..., як стрічечка», «... метелик, мов свічечка».
Перелічення: «Хвилюють, маюють, квітують поля».
Асонанс (часте використання певних голосних звуків у рядку): «На квітці метелик, мов свічечка», «Хвилюють, маюють, квітують поля».
Риторичний оклик: «...Добридень я світу сказав!».
Звертання: «Україно моя».
Зорові образи: сонце, трави, струмок, стрічечка, метелик, свічечка, поля.
Слухові образи: сказав, маюють.
Образи кольорів: блакить.
НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ:
Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку славу, працьовитість та співучість земляків.
Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі.
Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.
Художні засоби.
Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.
Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.
Порівняння: могили, як гори;
Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».
Риторичні запитання: «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»
Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».
Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».
Антитеза (протиставлення): смієшся – ридаєш.
Перелічення: простори, степи, гори; тремтиш , смієшся, ридаєш.
Зорові образи: небо, степи, могили, гори, гаї, люди, нивки, сльози.
Слухові образи: звук степу (шелест трав), пісня, сміх, ридання.
Образи кольорів: блакитний.