В житті українського народу пісні займають окреме місце . українські пісні надзвичайно мелодійні, в них поєднуються пісенність української мови та чарівність мелодії . українскі народні пісні сладалися протягом багатьох століть вони розповідають про цілі епохи в житті українського народу . усе життя українців супроводжують пісні .іх у нашого народу сила-силенна . кожна подія супроводжується піснею:народження,праця,відпочинок всілля смерть. отож пісні - це наш здобуток. треба їх знати й берехти.
Валерій Олександрович Шевчук народився в Житомирі у родині шевця.
1956
Закінчив школу, пробував вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Працював підсобним робітником у час ремонту Плужненського аграрного ліцею.
1957
Закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод.
1958
Вступив на історико-філософський факультет Київського університету.
1960
Почав писати новели.
1961
Дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться». Написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірнику.
1963
Відправлений до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія» В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.
1965
Повернувся додому.
1966
Закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя.
1967
Вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.
1969
Написав повість «Золота трава» (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті «Мор».
1979
Книга «Крик півня на світанку».
1981
Книга «Долина джерел».
1983
Книга «На полі смиренному».
1984
Книга «Барви осіннього саду».
1986
Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури».
1988
Ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.
1999
Винагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.
2001
Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання».
усе життя українців супроводжують пісні .іх у нашого народу сила-силенна . кожна подія супроводжується піснею:народження,праця,відпочинок всілля смерть.
отож пісні - це наш здобуток. треба їх знати й берехти.
Валерій Олександрович Шевчук народився в Житомирі у родині шевця.
1956Закінчив школу, пробував вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Працював підсобним робітником у час ремонту Плужненського аграрного ліцею.
1957Закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод.
1958Вступив на історико-філософський факультет Київського університету.
1960Почав писати новели.
1961Дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться». Написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірнику.
1963Відправлений до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія» В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.
1965Повернувся додому.
1966Закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя.
1967Вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.
1969Написав повість «Золота трава» (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті «Мор».
1979Книга «Крик півня на світанку».
1981Книга «Долина джерел».
1983Книга «На полі смиренному».
1984Книга «Барви осіннього саду».
1986Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури».
1988Ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.
1999Винагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.
2001Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання».