Етюд — це невеликий за формою і змістом твір у художньому стилі на основі безпосередніх вражень за картинами природи.
Його характерні особливості:
коротка форма;
опис вражень від природи з висловленням власних почуттів;
образність мови;
переважно відсутність сюжету.
Етюд може бути написаний як прозовою, так і віршованою мовою. Як жанр трапляється в музиці, живописі, графіці, літературі.
Прочитайте зразки етюдів, усно знайдіть епітети, метафори, порівняння, персоніфікації.
1.Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. У густих верболозах поміж плакучих верб, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти, і вдень, і вночі не втихають закохані соловейки. Пишні левади пропахли медовим ароматом (М. Яценко).
Розтанув сніг. Гаї привітні
Шумлять над маревом ланів.
І пелюстки свої блакитні
Під сонцем пролісок розкрив.
В. Сосюра
завдання 2
Осінь - маляр із палітрою пишною
Тихо в небі кружляє,
Все осипає красою розкішною.
Там розсипа вона роси сріблисті,
Там тумани розливає,
Ліс одягає у шати барвисті.
Ліс обливає кольорами,
Ніжно сміється до вітру,
Грає цілунками з ним переливними .
Фарби рожеві, злотисті, червоні,
Срібно-блакитне повітря…
Ніжні осінні пісні тиходзвонні.
1.Випишіть із тексту поезії дієслова та прикметники.
Дієслова
Прикметники
кружляє
пишною
2. Напишіть відповідь на питання:
Який художній засіб Ви знайшли, коли виписали усі дієслова, що стосуються осені?
Яку роль виконують у тексті прикметники, які позначають колір?
Україна. Про цю країну можна багато чого сказати. В неї гарні степи, поля, моря, озера, але ніколи маже Україна не була в спокої. Ще давно років десь 1000 назад. Були на наших землях козаки. Вони були вірні своїй батьківщині. І постійно коли приходили вороги проливали кров за неї. На зарашній час в Україні теж іде війна між Росією . Але наші солдати не здаються. Вони воюють і проливають кров за Батьківщину. Так само як це робили мужні і сильні козаки . Цих людей ми спокійно можемо назвати героями рідної України.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: