Етафора Епітети
Гіпербола
Порівняння
ВИСАТИ ХУДОЖНІ ЗАСОБИ
ЧУДЕСНИЙ СОН; ллЄТЬСЯ ХВИЛЯМИ НАРОД: ПЛАКАВ, ЯК ДИТИНА:
РІКИ КРОВІ: МЕРТВА ТИША: Дикий РЕВ: HіЖНИЙ СПІВ:
БУЙНИЙ ВІТЕР: ШУМІВ, ЯК МОРЕ. ЗОЛОТІ СНИ, ГРАЮТЬ ХВИЛІ:
МОРЕ ДИХА, УКРАЇНА ЗАЦВІЛА: ШУМливий Київ, ПРОЛЕТІли ДНІ:
ЗАЦВЛА, ЯК пишний САД.
(с этих слов надо расставить по группам : Епитет, поривняння, Гипербола, Метафора)
В цьому творі розповідається про те, як після Великої Вітчизняної війни полонені німецькі солдати відбудовували невеличке українське містечко. Незважаючи на всі жахи, які довелося перенести місцевим мешканцям за роки війни, вони не мають ненависті до полонених.
Вони навіть співчувають їм, жителям містечка скоріше жаль цих німців, і тому вони намагаються хто чим до полоненим. Українці дають їм одяг і їжу, хоча й самі ще голодують. Тільки діти подекуди вороже ставляться до незваних чужинців. Але, незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бо бачать в них своїх дітей, які залишилися на їхній батьківщині. Своїм доброзичливими ставленням до жорстоких дітей із групи полонених виділяється хворий на сухоти и завжди брудний німець за ім’ям Фрідріх. Він постійно намагається розважити дітлахів, співає їм пісні, робить для них прикраси із кусочків цегли і по-усякому їх пестить.
Объяснение: