Основа, Слободско-Украинская губерния, Российская империяМесто смертиХарьков, Российская империя
3.В 1827 году написал на русском языке свою первую комедию «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе», ставшую одним из предшественников гоголевского «Ревизора»
4.На русском языке написал циклы пьес «Дворянские выборы»[5] и «Шельменко»[6]. Кроме того, он написал ряд повестей и исторических рассказов на русском языке, из которых наиболее крупный — историко-бытовой роман «Пан Халявский». Напечатанная в 1840 году комедия «Шельменко — денщик» представляет собою переделку его повести «Украинские дипломаты».
5.Именем писателя в 1978 году названа улица возле исторического здания Харьковского университета (бывший Уфимский переулок). Там же в середине 90-х XX века установлен его бюст.
6.В Киеве есть улица Квитки-Основьяненко и переулок.
7.Несомненное литературное дарование Квитка-Основьяненко проявил в начале 1830-х годов в повестях на украинском языке: «Конотопской ведьме», «Марусе», «Солдатском патрете», «Сердешной Оксане», «Мертвецкой Пасхе», «Вот тебе и скарб», «Козырь-девке», «Хорошо делай — хорошо и будет» и затем в водевиле «Сватанье на Гончаровке», доныне одной из самых репертуарных пьес украинской сцены.
Літні канікули – найкращий, особливий час. Звісно, будь-яка пора року має свої принади, проте я найбільше люблю саме літо.
Тільки влітку сонце світить так довго, що втомишся бігати. А різних справ можна зробити стільки, що взимку і не снилося: погратися з друзями, до батькам, навідати бабусю, покупатись чи сходити в похід. Тільки влітку повітря так солодко пахне ягодами, сушеним сіном на бабусиному подвір’ї і молодою картоплею з кропом та вершковим маслом.
Цьогорічні літні канікули мені запам’ятаються надовго. Вони співпали з відпустками батьків, тож цілий місяць ми провели всі разом. Спочатку поїхали на море. Погода була чудовою, тож ми засмагали, досхочу купалися, будували замки з піску. А головне – я нарешті навчилася плавати. Я пишалася собою, і тато теж мною пишався. Ми шукали під каменями крабів гали у воді за невеличкими прозорими медузами. Все це було таким цікавим і незвичайним!
За час поїздки я познайомилася з новими друзями. Ми багато спілкувалися, фотографувалися і грали у пляжний футбол, пускали повітряного змія. А ввечері любили виходити на берег моря. Як тільки сонце починало хилитися до заходу, водяна гладінь
ніби теж збиралася спати. Море заспокоювалося і міняло колір. Спочатку воно біліло, наче хтось вилив туди молоко, а потім сонце підсвічувало його червоним. Такої краси я не бачила ніколи у житті!
А ще ми їздили у село до бабусі. Я дуже люблю гостювати у неї. Там близько ліс, величезний луг і річка. Ми збирали з бабусею печериці – вона їх вміє смачно готувати, ганяли на вигін гусей, а ввечері зустрічали череду. Мені дуже сподобалося спати на сіні: воно запашне, м’яке, і це так не схоже на життя у місті.
Якби у мене спитали, чи хотіла б я ще раз пережити це літо, то я б відповіла: «Дуже». Поряд були мама з татом, що трапляється рідко, і багато нових знайомств, вражень та веселих пригод.
Место рождения
Основа, Слободско-Украинская губерния, Российская империяМесто смертиХарьков, Российская империя3.В 1827 году написал на русском языке свою первую комедию «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе», ставшую одним из предшественников гоголевского «Ревизора»
4.На русском языке написал циклы пьес «Дворянские выборы»[5] и «Шельменко»[6]. Кроме того, он написал ряд повестей и исторических рассказов на русском языке, из которых наиболее крупный — историко-бытовой роман «Пан Халявский». Напечатанная в 1840 году комедия «Шельменко — денщик» представляет собою переделку его повести «Украинские дипломаты».
5.Именем писателя в 1978 году названа улица возле исторического здания Харьковского университета (бывший Уфимский переулок). Там же в середине 90-х XX века установлен его бюст.
6.В Киеве есть улица Квитки-Основьяненко и переулок.
7.Несомненное литературное дарование Квитка-Основьяненко проявил в начале 1830-х годов в повестях на украинском языке: «Конотопской ведьме», «Марусе», «Солдатском патрете», «Сердешной Оксане», «Мертвецкой Пасхе», «Вот тебе и скарб», «Козырь-девке», «Хорошо делай — хорошо и будет» и затем в водевиле «Сватанье на Гончаровке», доныне одной из самых репертуарных пьес украинской сцены.
Відповідь:
Літні канікули – найкращий, особливий час. Звісно, будь-яка пора року має свої принади, проте я найбільше люблю саме літо.
Тільки влітку сонце світить так довго, що втомишся бігати. А різних справ можна зробити стільки, що взимку і не снилося: погратися з друзями, до батькам, навідати бабусю, покупатись чи сходити в похід. Тільки влітку повітря так солодко пахне ягодами, сушеним сіном на бабусиному подвір’ї і молодою картоплею з кропом та вершковим маслом.
Цьогорічні літні канікули мені запам’ятаються надовго. Вони співпали з відпустками батьків, тож цілий місяць ми провели всі разом. Спочатку поїхали на море. Погода була чудовою, тож ми засмагали, досхочу купалися, будували замки з піску. А головне – я нарешті навчилася плавати. Я пишалася собою, і тато теж мною пишався. Ми шукали під каменями крабів гали у воді за невеличкими прозорими медузами. Все це було таким цікавим і незвичайним!
За час поїздки я познайомилася з новими друзями. Ми багато спілкувалися, фотографувалися і грали у пляжний футбол, пускали повітряного змія. А ввечері любили виходити на берег моря. Як тільки сонце починало хилитися до заходу, водяна гладінь
ніби теж збиралася спати. Море заспокоювалося і міняло колір. Спочатку воно біліло, наче хтось вилив туди молоко, а потім сонце підсвічувало його червоним. Такої краси я не бачила ніколи у житті!
А ще ми їздили у село до бабусі. Я дуже люблю гостювати у неї. Там близько ліс, величезний луг і річка. Ми збирали з бабусею печериці – вона їх вміє смачно готувати, ганяли на вигін гусей, а ввечері зустрічали череду. Мені дуже сподобалося спати на сіні: воно запашне, м’яке, і це так не схоже на життя у місті.
Якби у мене спитали, чи хотіла б я ще раз пережити це літо, то я б відповіла: «Дуже». Поряд були мама з татом, що трапляється рідко, і багато нових знайомств, вражень та веселих пригод.