Усвіті є лише одна річ, заради котрої варто жити і яка сильна, як смерть: це – кохання. г. сенкевич кохання… скільки про нього написано та сказано! скільки прекрасних творів складено на його честь! усі чекають кохання, вірять у нього, але пояснити, що це за почуття, не може ніхто. леся українка також не могла оминути у своїй творчості теми кохання. і один з найкращих творів, присвячений цій тематиці, – драма-феєрія «лісова пісня». у цьому творі кохання розгорілося між представниками двох різних світів – мавкою, донькою природи, і лукашем, звичайним сільським хлопцем. це почуття виникло у них раптово і розгорілося як полум`я. мавка, прокинувшись від зимового сну, почула, як лукаш грає на сопілці. ця музика вразила її, пробудила душу… вона сама знайшла лукаша… їхні почуття були щирі і безпосередні, як сама природа. вони кохали одне одного такими, якими вони були. але лукаш – усього лише людина. він забрав мавку з лісу до свого будинку, його мати перевдягла її у якесь дрантя і заставила робити те, що вона просто не могла – жати, тобто нищити природу, частиною якої була, власне, і сама дівчина. як і в нашому житті, любов знищила сіра буденність. мавка перестала бути вільною, бути собою. вона не була вправною господинею, не була щасливою на людському обійсті. можливо, саме це і пригасило почуття лукаша. він прийняв іншу жінку, мавка ж не змогла забути коханого…
