Ну добре,відповіла вздихаючи мама,подивилася на час вистави,і сказала, "негайно збиратися"!.У на лишилося всього 26 хвилин!Швидше!Я як пуля одягнувся й вийшов на вулицю,як раз ми по дорозі зустріли Марічку з її родиною,ми по привіталися й пішли на виставу. Коли все підготували до вистави,ми з Марійкою з нетерпінням чекали,коли ж будуть різні циркачі та різні тварини!Нам так стало цікаво,що ми аж самі захотіли б так,но ця вистава буда не надовго...Ми з Марійкою попрощалися,і пообіцяли,що ми будеио циркачами й зустрітися дорослими,ми пішли такі сумні...Що ми не побачимося..
Но минав час,і ми росли,і нам було уже за 20,я пішов уже клоуном 4 рік. Я на свій юбилей хотів відсвяткувати,но тут я побачив дресеровшицю,вона дуже схожа була на Марійку..Я задумався...Коли вона була біля грирів,і шла в свій міні-будиночок на колесах я підійшов і сказав "Привіт Марійка,ось ми і зустрілися)"!.Марійка повернулася й ошелешелася "Кирило"?Так)це я).Вони так раділи,що аж заплакали.Вони прожили дуже довго та радісно!Не забувайтеВся твоя сім'я,це як четвертинна твого тіла...)
Одного ранку до камери зайшов старший слідчий Бенцик і зло просичав, що обвинувачений може збирати речі. За нього внесли викуп, але це не значить, що справа проти Івана Сили закрита. Особисто він, старший слідчий Бенцик, сподівається на скору зустріч. Оскільки Іван речей не мав, то поплював у долоні й пригладив волосся.
У кімнаті відвідування його чекала екстравагантна вродлива пані.
— Мадам Бухенбах, — простягнула вона Іванові свою ручку в чорній рукавичці. — Аделія.
Той невміло її стиснув.
— Обережніше! — зойкнула мадам.
Далі уважно оцінила хлопчину з голови до ніг, торкнулася пальчиком його обличчя і загадково промовила: «А ви мені подобаєтеся. Це саме те, що потрібно».
— Гірський ведмідь на прізвисько «Іван Сила», — розсміялася вона. — Ну то я його забираю, чи як? — холодно звернулася мадам Бухенбах до Бенцика.
Но минав час,і ми росли,і нам було уже за 20,я пішов уже клоуном 4 рік. Я на свій юбилей хотів відсвяткувати,но тут я побачив дресеровшицю,вона дуже схожа була на Марійку..Я задумався...Коли вона була біля грирів,і шла в свій міні-будиночок на колесах я підійшов і сказав "Привіт Марійка,ось ми і зустрілися)"!.Марійка повернулася й ошелешелася "Кирило"?Так)це я).Вони так раділи,що аж заплакали.Вони прожили дуже довго та радісно!Не забувайтеВся твоя сім'я,це як четвертинна твого тіла...)
Не с інтернета.Б
Объяснение:
Одного ранку до камери зайшов старший слідчий Бенцик і зло просичав, що обвинувачений може збирати речі. За нього внесли викуп, але це не значить, що справа проти Івана Сили закрита. Особисто він, старший слідчий Бенцик, сподівається на скору зустріч. Оскільки Іван речей не мав, то поплював у долоні й пригладив волосся.
У кімнаті відвідування його чекала екстравагантна вродлива пані.
— Мадам Бухенбах, — простягнула вона Іванові свою ручку в чорній рукавичці. — Аделія.
Той невміло її стиснув.
— Обережніше! — зойкнула мадам.
Далі уважно оцінила хлопчину з голови до ніг, торкнулася пальчиком його обличчя і загадково промовила: «А ви мені подобаєтеся. Це саме те, що потрібно».
— Гірський ведмідь на прізвисько «Іван Сила», — розсміялася вона. — Ну то я його забираю, чи як? — холодно звернулася мадам Бухенбах до Бенцика.
— Так-так, пані, — схопився той. — Ви внесли заставу, тож…