Пройшло дуже багато часу з тих пір, як український драматург
І. Карпенко-Карий у своїй комедії «Сто тисяч» підняв одвічну тему влади грошей над людиною. Застосовуючи засоби сатири і гумору, драматургу вдається представити на людський осуд риси характеру головного героя, позначені прагненням до матеріального збагачення. Користуючись аморальними методами для досягнення власної мети, Г. Калитка, по суті, втрачає свою людську сутність. Ним керують грошові інтереси, передусім стоять успішні фінансові операції. Людину цілком поглинає користолюбство, грошовий егоїзм. Він живе заради себе, заради власної вигоди, не помічаючи нікого і нічого поряд. Лише людина, повністю засліплена грошима, піде на махінацію, як це зробив Г. Калитка: він намагається придбати фальшиві гроші. Йдучи до досягнення своєї мети, переступаючи закони моралі, правди й совісті, — залишається ні з чим.
Сучасний світ важкий для всіх: тих, хто не має коштів, аби хоч якось продовжувати існування, і для тих, хто має безліч грошей. Дуже часто таких людей, які збагатилися незаконними справами, переслідує страх, тяжкі думки. Хоч зовні вони виглядають спокійними, але насправді зсередини їх потихеньку поглинає душевний неспокій. Але якщо подумати, то можна сказати, що такі «калитки» згодом втрачають усе духовне, вони живуть лише матеріальним, перетворюючись на запрограмований на гроші механізм.
Мені здається, що це дуже страшно — втрачати людську подобу, вимінюючи у Долі та Фортуни грошовий капітал замість душі, спокою і совісті.
Сторінки нашої історії розкривають перед нами стосунки між феодалами і рабами, панами і кріпаками, між багатими і бідними. Матеріальний розподіл людства існує вже дуже давно, але, на жаль, зараз є невиліковною хворобою третього тисячоліття. Непідготов- лена до економічного розвитку країна надає шанс неправомірними діями збагатитися. Поступово людство духовно деградує. І це до тих пір, поки міцні свої руки не прибере влада грошей — вічна і болюча проблема для багатьох поколінь.
Запитання: Чого навчає повість О. Гавроша "Незвичайні пригоди Івана Сили"? Відповідь: На мою думку, повість О. Гавроша про Івана Силу навчає нас стійко зносити випробування долі та залишатися людяними. Іван Сила мав нелегке життя. Ставши всесвітньовідомою особистістю, він не втратив людяності. Він залишився таким самим милосердним, яким ми бачили його на початку твору. Завдяки силі духу, мужності, хоробрості, Іван досяг успіху у житті. Проте він не забував про друзів, про рідних. А на піку успіху це має неабияке значення. Твір О. Гавроша вчить нас поважати все живе, бути внутрішньо стійкими та мужніми.
Пройшло дуже багато часу з тих пір, як український драматург
І. Карпенко-Карий у своїй комедії «Сто тисяч» підняв одвічну тему влади грошей над людиною. Застосовуючи засоби сатири і гумору, драматургу вдається представити на людський осуд риси характеру головного героя, позначені прагненням до матеріального збагачення. Користуючись аморальними методами для досягнення власної мети, Г. Калитка, по суті, втрачає свою людську сутність. Ним керують грошові інтереси, передусім стоять успішні фінансові операції. Людину цілком поглинає користолюбство, грошовий егоїзм. Він живе заради себе, заради власної вигоди, не помічаючи нікого і нічого поряд. Лише людина, повністю засліплена грошима, піде на махінацію, як це зробив Г. Калитка: він намагається придбати фальшиві гроші. Йдучи до досягнення своєї мети, переступаючи закони моралі, правди й совісті, — залишається ні з чим.
Сучасний світ важкий для всіх: тих, хто не має коштів, аби хоч якось продовжувати існування, і для тих, хто має безліч грошей. Дуже часто таких людей, які збагатилися незаконними справами, переслідує страх, тяжкі думки. Хоч зовні вони виглядають спокійними, але насправді зсередини їх потихеньку поглинає душевний неспокій. Але якщо подумати, то можна сказати, що такі «калитки» згодом втрачають усе духовне, вони живуть лише матеріальним, перетворюючись на запрограмований на гроші механізм.
Мені здається, що це дуже страшно — втрачати людську подобу, вимінюючи у Долі та Фортуни грошовий капітал замість душі, спокою і совісті.
Сторінки нашої історії розкривають перед нами стосунки між феодалами і рабами, панами і кріпаками, між багатими і бідними. Матеріальний розподіл людства існує вже дуже давно, але, на жаль, зараз є невиліковною хворобою третього тисячоліття. Непідготов- лена до економічного розвитку країна надає шанс неправомірними діями збагатитися. Поступово людство духовно деградує. І це до тих пір, поки міцні свої руки не прибере влада грошей — вічна і болюча проблема для багатьох поколінь.
Відповідь: На мою думку, повість О. Гавроша про Івана Силу навчає нас стійко зносити випробування долі та залишатися людяними. Іван Сила мав нелегке життя. Ставши всесвітньовідомою особистістю, він не втратив людяності. Він залишився таким самим милосердним, яким ми бачили його на початку твору. Завдяки силі духу, мужності, хоробрості, Іван досяг успіху у житті. Проте він не забував про друзів, про рідних. А на піку успіху це має неабияке значення. Твір О. Гавроша вчить нас поважати все живе, бути внутрішньо стійкими та мужніми.