Коломийка — найпоширеніша танкова пісня, котра поєднує в собі поетичне слово, музику і танець в одну цілість.
кожна коломийка складається з 2 рядків по 14 складів та може бути як приспівкою до танцю, так й існувати незалежно від нього. коломийки лаконічно, але дуже виразно змальовують буденний та святковий побут. поряд з цим у них закладено глибокий зміст, широку гаму народно-філософських поглядів та психології. коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки. вони об’єднуються у «віночки» («в’язанки»), які не мають сталого поєднання, а спонтанно добираються до конкретної ситуації. адже коломийка - дуже імпровізаційний жанр: вправні народні виконавці люблять експромтом складати коломийки до різних життєвих оказій. коломийкова мелодія, не змінюючи свого основного строю, може приймати то сумний, то веселий характер, тому вона надається однаково добре до передачі трагічних і веселих моментів народного життя. завдяки незвичайному багатству і різнобарвності мови коломийок вважається, що той, хто хоче навчитися гарно висловлюватись, мусить учитися коломийок напам'ять. а через їхній жартівливий, життєствердний пафос коломийки не забуваються, а із покоління в покоління.
до першої світової війни футуризм в індустріально відсталій україні не мав сприятливого ґрунту. перші спроби футуристичної поезії українською мовою зробив василіск гнєдов. але вже 1914 лідер українського футуризму михайль семенко видав збірку поезій «дерзання» і «кверофутуризм»; за роки революції він видав ще 8 збірок. активний організатор, він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: «флямінґо» (1919 — 21), «аспанфут» (1921 — 24) у києві, а після переїзду до харкова журнал «нова генерація» (1928 — 30). під тиском панівної комуністичної ідеології журнал змушений був стати бойовою трибуною «пролетарського мистецтва» й від деструкції перейти до пропаганди конструктивізму й (низку статей надрукував у «новій генерації» к. малевич), а потім його зовсім заборонено. до «нової генерації» належали, крім м. семенка, поети гео шкурупій, олекса влизько, м. скуба тощо, теоретик о. полторацький. деякий час під впливом футуризму був микола бажан. близько до футуризму стояв валер'ян поліщук, що на футуристичній основі намагався створити власний напрям «динамічного спіралізму». футуристи не мали такої видатної позиції в українській літературі своєї доби, як символісти чи неокласики, проте вони активізували поезію новими темами й формами, а передусім експериментаторством. «нова генерація» пропагувала модерні західноєвропейські напрями (дадаїзм, сюрреалізм), що суперечило настановам офіційної критики, й журнал перестав існувати ще до загальної ліквідації літературних організацій 1932 року.
крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футуристів: у харкові «ком-космос» (1921), в одесі «юголіф» (з участю місцевих російських футуристів), у москві «сім» («село і місто», 1925), що об'єднувало українських письменників у ррфср. органами футуризму в 1920-их роках були ще «семафор у майбутнє», «катафалк искусства» (російською мовою) і «гольфштром».
у мистецтві, крім о. архипенка, який від 1906 перебував поза україною і був ближчий до конструктивізму, ніж до футуризму, до цього останнього належали о. екстер, о. богомазов, почасти а. петрицький, брат м. семенка василь, в. єрмилов, к. малевич, є. прибильська, євген сагайдачний, о. сорохтей, графік п. ковжун, члени українського футуристичного гуртка в києві і група митців з кола «нової генерації».
кожна коломийка складається з 2 рядків по 14 складів та може бути як приспівкою до танцю, так й існувати незалежно від нього. коломийки лаконічно, але дуже виразно змальовують буденний та святковий побут. поряд з цим у них закладено глибокий зміст, широку гаму народно-філософських поглядів та психології.
коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки. вони об’єднуються у «віночки» («в’язанки»), які не мають сталого поєднання, а спонтанно добираються до конкретної ситуації. адже коломийка - дуже імпровізаційний жанр: вправні народні виконавці люблять експромтом складати коломийки до різних життєвих оказій. коломийкова мелодія, не змінюючи свого основного строю, може приймати то сумний, то веселий характер, тому вона надається однаково добре до передачі трагічних і веселих моментів народного життя.
завдяки незвичайному багатству і різнобарвності мови коломийок вважається, що той, хто хоче навчитися гарно висловлюватись, мусить учитися коломийок напам'ять. а через їхній жартівливий, життєствердний пафос коломийки не забуваються, а із покоління в покоління.
ответ:
до першої світової війни футуризм в індустріально відсталій україні не мав сприятливого ґрунту. перші спроби футуристичної поезії українською мовою зробив василіск гнєдов. але вже 1914 лідер українського футуризму михайль семенко видав збірку поезій «дерзання» і «кверофутуризм»; за роки революції він видав ще 8 збірок. активний організатор, він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: «флямінґо» (1919 — 21), «аспанфут» (1921 — 24) у києві, а після переїзду до харкова журнал «нова генерація» (1928 — 30). під тиском панівної комуністичної ідеології журнал змушений був стати бойовою трибуною «пролетарського мистецтва» й від деструкції перейти до пропаганди конструктивізму й (низку статей надрукував у «новій генерації» к. малевич), а потім його зовсім заборонено. до «нової генерації» належали, крім м. семенка, поети гео шкурупій, олекса влизько, м. скуба тощо, теоретик о. полторацький. деякий час під впливом футуризму був микола бажан. близько до футуризму стояв валер'ян поліщук, що на футуристичній основі намагався створити власний напрям «динамічного спіралізму». футуристи не мали такої видатної позиції в українській літературі своєї доби, як символісти чи неокласики, проте вони активізували поезію новими темами й формами, а передусім експериментаторством. «нова генерація» пропагувала модерні західноєвропейські напрями (дадаїзм, сюрреалізм), що суперечило настановам офіційної критики, й журнал перестав існувати ще до загальної ліквідації літературних організацій 1932 року.
крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футуристів: у харкові «ком-космос» (1921), в одесі «юголіф» (з участю місцевих російських футуристів), у москві «сім» («село і місто», 1925), що об'єднувало українських письменників у ррфср. органами футуризму в 1920-их роках були ще «семафор у майбутнє», «катафалк искусства» (російською мовою) і «гольфштром».
у мистецтві, крім о. архипенка, який від 1906 перебував поза україною і був ближчий до конструктивізму, ніж до футуризму, до цього останнього належали о. екстер, о. богомазов, почасти а. петрицький, брат м. семенка василь, в. єрмилов, к. малевич, є. прибильська, євген сагайдачний, о. сорохтей, графік п. ковжун, члени українського футуристичного гуртка в києві і група митців з кола «нової генерації».
объяснение: