Дорогою ціною
Складіть і запишіть план характеристики Соломії
Схарактеризуйте за планом образ Соломії
1. Поясніть, чому заарештували циган. Які підозри мали жовніри щодо Остапа? Відповідь підтверджуйте цитатами.
2.Прокоментуйте епізод, у якому Соломія дізналася про арешт Остапа. Які почуття вона переживала ? Цитуйте уриаки з твору
3. Поясніть, яку підтримку мала Соломія від Івана. Чому він не полишив дівчину наодинці з бідою?
4. Розкажіть, у чому полягав план Соломії з визволення Остапа. Чи був він, на вашу думку, здійснений? Свою відповідь обґрунтуйте.
5. Прочитайте уривок від слів Соломія не відривала очей від берега до кінця розділу. Проаналізуйте, які кольори використовував автор для зображення події та яке їх символічне значення.
6. Прочитайте уривок у якому розповідається про загибель Соломії. Як приймає дівчина смерть? Якими були останні хвилини ії життя? Чому так детально автор зображує цей епізод?
7. Поясніть чи вдалося Остапові визволитися з неволі. Як прожив він решту свого життя? Відповідь підтверджуйте цитатами
8. Порівняйте мрії Остапа про майбутнє життя за Дунаєм. Чи збулися його жадання ? Поясніть , що означають Остапові слова "Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав..."
9. В епізоді розповідається, що Остапова хатинка розташована там, де " стоїть одиноко високий пам'ятник , поставленний на згадку розливу людської крові. Там колись бились турецькі яничари з московським військом". Про яку подію згадує автор?
10. В епілозі автор зображує образ вітру. Якого символічного значення він набуває у творі?
11. Доведіть, що сюжет повісті має пригодницький характер.
12. Образ Соломії має яскраво виражені ознаки романтичної героїні. Наведіть два-три приклади, у яких вони виявляються.
П’єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» розповідає цікаву історію про низькі людські почуттях і якостях. Як зрозуміло з самої назви твору, найголовнішою мотивацією для головного героя твору є тільки гроші. Герасим Калитка був дуже жадібним, не мав нічого більш важливого в своєму житті, ніж збагачення. В цілому цей образ був досить характерним для того часу. Тоді справді гроші і земля були надзвичайно важливими для людини і її успішного життя.
У відповідності до змісту твору, Герасим Калитка дуже любив дві речі – гроші та землю. У творі наведено величезна кількість прикладів того, як він все це любить і наскільки він жадібний у зв’язку з усім цим. Він докоряв своїх слуг за зайвий з’їдений ними шматок хліба, хотів одружити свого сина на багатій дівчині, яку син не любив. Він був жадібний навіть по відношенню до власної дружини, яка просила дати їй коней, що добратися до міста. Більше того, Герасим Калитка був готовий на будь-які хитрощі і навіть на незаконні дії, щоб хоча б трохи збагатитися. Одного разу до нього в гості прийшов єврей і запропонував за кілька тисяч справжніх грошей купити сто тисяч грошей фальшивих, які неможливо розпізнати. Герасим був настільки жадібний, його свідомість було настільки помутнілою, що він погодився на цей очевидний обман. Крім того, йому були сильно потрібні гроші, щоб дати їх у борг під заставу чужої землі Смоквина, а потім витребувати цю землю собі. На жаль для Герасима, сто тисяч, видані йому євреєм, виявилися простими папірцями, а тому він не зміг купити землю Смоквина, та й видані єврею гроші були втрачені.
Немає жодних сумнівів у тому, що навіть якщо б афера Герасима Калитки виявилася успішною, щасливою ця жадібна людина ніколи не стала би. Вся проблема в тому, що людська жадібність просто не має меж. Якщо людина жадібна, вона ніколи не заспокоїться. Помилково вважати, що багаті люди не можуть бути жадібними, тому що у них багато грошей. Навпаки, якщо людина багата, значить, гроші для неї дуже важливі. А це в свою чергу говорить про те, що вона їх надзвичайно цінує і ні за що не віддасть і не поступиться будь-кому іншому ні за яких обставин.
Можна з упевненістю говорити про те, що Герасим Калитка не заспокоївся б, якби отримав землю Смоквина. Більше того, ця удача зробила б його ще більш жадібним до грошей і до землі. Він би відчув, що у нього все виходить, що всі його афери проходять, а тому продовжив би шукати можливості наживатися на оточуючих. Я думаю, що невдача Герасима повинна була послужити йому уроком і показати йому, що гроші і земля можуть зіпсувати людину.
Усна народна творчість-найдавніший вид мистецтва. Велике місце в ньому займають прислів'я та приказки. Це мудрість народу, що пройшла через століття. Наші предки хотіли передати свої знання, досвід, навички нам прийшли в цей світ, щоб ми стали добрими і розумними, справедливими і хорошими. Вони відобразили в прислів'ях і приказках свої принципи і погляди на життя. Наприклад, чудове прислів'я: "Справі час, потісі годину" вчить нас цінувати життя, її швидкоплинність використовувати з розумом. Як часто ми недозволено щедро витрачаємо свій час на дрібниці, думаючи, що попереду його багато, незмірний океан. Виростаємо безтурботними неробами, яким потрібна сильна підтримка батьків. А ми, самі-то, коли будемо опорою і їх радістю? Ось прислів'я і нагадує, що не можна витрачати дорогоцінний час, відпущений людині на навчання і дорослішання, на вивчення матеріалу, залишеного у спадок попередніми поколіннями. Потрібно кожну хвилину навчального часу в класі проводити з користю, закріплювати отримані знання, множити вміння і навички, передані нам у спадок. Але в дитинстві хочеться бігати і грати, дивитися телевізор і слухати музику. На це теж вистачить часу, якщо навчитися раціонально його використовувати. Чим інтенсивніше ти працюєш, тим радісніше відпочивати. Якщо ж життя стане вічним святом, воно швидко набридне. Навчання теж може стати задоволенням, якщо усвідомлюєш її необхідність і користь. А до в цьому прислів'я: "Справі час, потіху годину”