Доріг тисячі- правда одна. хто зрадив одного,зрадить і другого. маєш честь - ти людина, а без честі - тварина. к цим прислівям до кожного написати пряме значення і переносне.
Тема добра і зла – одна з найголовніших тем у літературі. Слово “добро” асоціюється у мене зі словами “щастя, милосердя, злагода, любов, мир”. Недарма в ка іках завжди перемагає добро.
На жаль, недобрі, злі, черстві люди зустрічаються не тільки у казках, а й у житті.
Оповідання Євгена Гуцала “Лось” вчить людяності, добра, краси. Письменник протиставляє людей морально чутливих і морально глухих; милосердних, сердечних і черствих, грубих. Герої оповідання розкривають свої риси характеру, зі – ікпувшись на березі річки
зі старим і бувалим лосем, який жив у заповіднику. Ьажаючи напитися води, тварина провалилася в ополонку і дедалі глибше занурювалася у крижану кашу. Вибратися на берег лосю до два хлопчики, що приїхали по хмиз.
Старший узявся рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, “що до врятуватися цьому великому звірові”. Не вірили вони спо – і. и ку і в смерть врятованого лося не вірилося, що такого звіра можна івалити пострілом, як перед цим не вірилося, що він може потонути”.
А ще я не можу уявити, як міг дядько Шпичак стежити із-за дерев за хлопчиками, що рятували лося, і не до Як міг байдуже гати, а потім вистрелити у беззахисну тварину. Шпичак – боягуз, боїться відповідальності, думав, як замести сліди. Це зла людина, яка нікого не любить, для нього нічого немає святого.
Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато кращим.
Объяснение:Як швидко проходить життя...День за днем проминає й за вікном уже нас чекає запашний, теплий травень. Це місяць, в якому випускники школи прощаються із шкільними клопотами й розвагами, щоб стати на порозі дорослого, такого не життя. На мою думку, в цей час кожен із нас замислюється над тим, що потрібно взяти із собою в майбутнє. Так, це не а дуже важке питання. Я вважаю, що найціннішим скарбом, який набула під час навчання в школі, є мої знання.За цей некороткий час усім нам довелося прочитати безліч підручників, художніх, історичних книжок. Все те, чого дізнались із них, чого навчилися, матиме в майбутньому важливе значення і, неодмінно, стане в пригоді.
Я так вважаю, тому що ніхто не може знати, що нас чекає завтра: добро чи зло, радість чи смуток. А всі знання, які ми почерпаємо з літератури,назавжди стають невід'ємною частиною життя, ношею, тягар якої не хилить до землі, а навпаки дозволяє здійнятись до неба.
Тема добра і зла – одна з найголовніших тем у літературі. Слово “добро” асоціюється у мене зі словами “щастя, милосердя, злагода, любов, мир”. Недарма в ка іках завжди перемагає добро.
На жаль, недобрі, злі, черстві люди зустрічаються не тільки у казках, а й у житті.
Оповідання Євгена Гуцала “Лось” вчить людяності, добра, краси. Письменник протиставляє людей морально чутливих і морально глухих; милосердних, сердечних і черствих, грубих. Герої оповідання розкривають свої риси характеру, зі – ікпувшись на березі річки
зі старим і бувалим лосем, який жив у заповіднику. Ьажаючи напитися води, тварина провалилася в ополонку і дедалі глибше занурювалася у крижану кашу. Вибратися на берег лосю до два хлопчики, що приїхали по хмиз.
Старший узявся рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, “що до врятуватися цьому великому звірові”. Не вірили вони спо – і. и ку і в смерть врятованого лося не вірилося, що такого звіра можна івалити пострілом, як перед цим не вірилося, що він може потонути”.
А ще я не можу уявити, як міг дядько Шпичак стежити із-за дерев за хлопчиками, що рятували лося, і не до Як міг байдуже гати, а потім вистрелити у беззахисну тварину. Шпичак – боягуз, боїться відповідальності, думав, як замести сліди. Це зла людина, яка нікого не любить, для нього нічого немає святого.
Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато кращим.
Объяснение:Як швидко проходить життя...День за днем проминає й за вікном уже нас чекає запашний, теплий травень. Це місяць, в якому випускники школи прощаються із шкільними клопотами й розвагами, щоб стати на порозі дорослого, такого не життя. На мою думку, в цей час кожен із нас замислюється над тим, що потрібно взяти із собою в майбутнє. Так, це не а дуже важке питання. Я вважаю, що найціннішим скарбом, який набула під час навчання в школі, є мої знання.За цей некороткий час усім нам довелося прочитати безліч підручників, художніх, історичних книжок. Все те, чого дізнались із них, чого навчилися, матиме в майбутньому важливе значення і, неодмінно, стане в пригоді.
Я так вважаю, тому що ніхто не може знати, що нас чекає завтра: добро чи зло, радість чи смуток. А всі знання, які ми почерпаємо з літератури,назавжди стають невід'ємною частиною життя, ношею, тягар якої не хилить до землі, а навпаки дозволяє здійнятись до неба.
Подробнее - на -