Добрые люди чем сможете надо Яка подія у творі мала відбутися в селі о сьомій ранку?
2Хто був секундантом Вітьки?
3Який наказ дав Федько Вітьку перед дуеллю?
4У кого закохався Вітько?
5“Лихом цивілізованого людства”, на думку Вітьки Горобця, були ……
6Що пропонував Федько написати Вітьку?
7Яку пісню знав Вітько?
8Найголовніший убір закоханих ……
9У кого Федько позичив бриль?
10Що стало на перешкоді хлопців співати серенади?
11Хто вийшов на спів Вітька?
12Як перший раз ішов Вітько на побачення до Галі?
13Як Галя називала Вітька?
14На першому побаченні Вітько …….., а потім починає ……..
15Що по Галя зробити Вітька ?
16Що по Галя Вітька зробити на другому побаченні?
17Вітько побачив Галю з ……..
18Яку зброю вибрали хлопці для дуелі?
19Чому Юрко пішов у секунданти до Петра?
20Як закінчилася дуель?
21Від Петра Вітько дізнався, як він “кохався з Галею”. Як?
22Що залишив Причепа біля хлопців?
23Що було в кабурі?
24Що робив Федько, щоб виручити товариша?
25“Сталося те, чого ніколи-ніколи не забуде Вітька Горобець….” Що саме?
26 Вітько брав з собою на побачення…….
27 Які квіти тримала в руках Галя на побаченні?
28Що запитала Галя, щоб почути голос Вітька?
29Чому загорівся у баби тин?
30Посеред фільму задзвонив …….
31На побаченні Вітько почув, к заспівав цвіркун і побачив його ……
32Що крали хлопці у діда Свирида?
33 З якою метою прийшов Федько до Галиної матусі?
34Через скільки років Вітко може свататись до Галі?
усе життя українців супроводжують пісні .іх у нашого народу сила-силенна . кожна подія супроводжується піснею:народження,праця,відпочинок всілля смерть.
отож пісні - це наш здобуток. треба їх знати й берехти.
Для української національної культури основоположною базою є народна культура на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також впливи географічних умов, особливості історичного шляху, а також взаємодія з іншими етнокультурами. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття християнства у X столітті.
Внаслідок труднощів історичного життя України (монголо-татарське завоювання в XIII ст., польсько-литовська експансія в XIV — XVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в XIX — ХХ ст.) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Це сталося, тому що в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівку козацької старшини було зрусифіковано, українське суспільство розвивалося значною мірою без повноцінної національної культурної еліти.
Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства — селяни, козаки, ремісники. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, став можливим підйом української культури і в XVI — XVII ст., і культурне відродження в XIX ст.
У той же час відчутні і негативні наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Протягом тривалого часу багато талановитих людей, які народилися і виросли в Україні, потім покидали її, зв’язували своє подальше життя і творчість з російською, польською та іншими культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук був виражений слабше, ніж у гуманітарній.
Разом з тим, самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту в добу Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення, давня традиція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи, зокрема на візантійську культурну традицію, роль України-Руси як центру християнства в східнослов’янському світі, а також як центру наук і вищої освіти завдяки розвинутій мережі колегіумів, Острозькій та Києво-Могилянській академії, меценатство та державна підтримка культури рядом визначних державників — Костянтином Острозьким, Петром Конашевичем-Сагайдачним, Іваном Мазепою та ін. — все це дозволило піднести українську культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, літератури, досягти значних успіхів у науці.
Відомий дослідник української культури Іван Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, потрібно відзначити і те, що сама система цінностей даної культури в період її активного розвитку (XVII — XIX ст.) була досить специфічною. Багатий матеріал для такого висновку дає творча спадщина Григорія Сковороди, Феофана Прокоповича, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка. У своїх філософських творах вони вирішували питання про сутність та умови людського щастя, про значення людського існування.
На відміну від суспільної думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур’я мислилося подолати шляхом технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, за до зусиль освічених монархів і соціального експериментування, українські мислителі закликають до іншого. «Споріднена праця» і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним — ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі у дусі пізнішого європейського екзистенціалізму. Сьогодні такі підходи мають особливе значення для всього людства.