Доберіть цитати з твору до жіночих образів.
1 княгиня Настя
2 Леся Череванівна
3 Меланія Череваниха
4 Турова мати
А «...так, як сонце засіяло: увійшла в світлицю хороша да прехороша! ...схилила головку на материне плече і перебирає в неї на шиї дукати...»
Б «Кинулась бідна голубонька до матері, обняла да й заголосила: — Матусю, моє сонечко! А що ж ми тоді в світі робитимем, як не буде в нас Кирила?»
В «Не зоставляйте мене сиротою на старості, не однімайте в мене мого світу, мого сонця!»
Г «Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка».
Д «...молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя, — замолоду була дуже хороша»
Любов — це одне з почуттів, що дано зазнати людині в житті. Можна сказати, що це почуття робить людини добріше, чистіше, досконаліше. Тема любові — одна з ведучих тим світової літератури з найдавніших часів до сьогоднішнього дня. Багато закохані стали уособленням цього почуття. Варто згадати Лейлу й Меджнуна, кавалера де Грие й Манон Леско, даму із собачкою й Гурова, а також багатьох-багатьох інших. Складно придумати, про що б писали знамениті поети й прозаїки, чим надихалися б великі композитори й художники, не будь на світі любові, Древні вважали любов даром богів. Це почуття, на їхню думку, наближало смертних до небожителів. У середні століття зложився теперішній культ любові. Лицарі присвячували все своє життя служінню прекрасній дамі й були щасливі. З тих пор словом «лицар» стали називати всякого, хто із шанобливістю й замилуванням ставиться до жінки.
Про те, яке місце займала любов у житті наших предків, ми можемо судити, зокрема, по добутках російських класиків. А однієї із причин найвідомішої за всю російську історію дуелі була саме палка любов, що зштовхнулася з пекучими ревнощами. У любові безліч осіб. Це любов-дружба, кохання-співробітництво, любов-пристрасть, любов-трагедія й інші. У любові існує не тільки щастя, радість взаємного розуміння, задоволення, але й обман, ревнощі, страх, біль. Можна сказати, що на тлі любові інші щиросердечні прояви людини виступають більш чітко, рельєфно, опукло. У такий б людини проверяется любов’ю. Сказати «я люблю тебе» виходить, сказати «ти ніколи не вмреш», — помітив якось великий французький письменник Альбер Камю. Люблячий запам’ятовує у своєму серці образ коханої людини, робить того безсмертним, як безсмертне сонце, земля, вітер, і тільки таке безсмертя можливо в нашім недосконалому світі. Любов, як уже було сказано, не вигідне придбання, а дарунок. І як усяким несподіваним і приємним подарунком, цим почуттям необхідно дорожити. Адже говорять, що щира любов дається чоловік один раз у житті, і це недалеко від правди. Відомо, що любов реалізується цілком у сфері міжособистісного спілкування.
Тому потрібно як би заново вчитися говорити, думати, дихати. У цьому багато хто бачать працю й тяготи любові, особливо якщо любов увінчується законним шлюбом. Тут важливо не втратити власну індивідуальність, власну точку зору на навколишній світ і на саму любов зокрема. «Ти в мене одна, Немов у ночі місяць, Немов у році весна, Немов у степу соснО. Немає інший такий Ні за якою рікою, Немає за туманами, Далекими країнами» Ці рядки належать перу знаменитого барда Юрія Визборн. Їх можна вважати своєрідним підсумком сучасного художнього й життєвого досвіду. Сьогодні любов навряд чи набагато змінилася: це почуття всі так само надихає людини на нові починання, здійснення, подвиги. І той, хто проніс це чудове почуття через все життя, може впевнено сказати: «Я жив не зрячи».
Відповідь:
Рушник, і правда, можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження людини, ювілейні урочистості. Рушником накривали діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті, дарунковими рушниками перев'язували кумів і гостей, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей.
Українські майстрині - неперевершені. Казкової краси візерунками прикрашали сорочки, намітки, очіпки - прагнули до краси, до самобутності. Готували дівчата собі на все життя по 50, 80, а іноді в по 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна. А часом не тільки вишивали нитками, а ще гаптували сріблом, золотом, бісером, перлинами, коштовними каміннями, лелітками прикрашали одяг. Так що красунею виглядала кожна дівчина, яка мала бажання, терпіння, старання і хист.
Ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові.
Пояснення: