Микола Васильович Гоголь народився в Україні. Усе, що оточувало хлопчика в дитинстві, було овіяне романтикою: краса українських пейзажів, чарівність народних легенд та героїка історичних переказів.
В один з періодів свого життя Гоголь надзвичайно захопився історією. Особливу його увагу привертала всесвітня історія та минуле рідної України. З-під пера письменника вийшла повість "Тарас Бульба", яка описує одну з найбільш яскравих сторінок української історії — епоху козацтва. У творі М. Гоголь першочерговим завданням для себе визначив не історично точний опис подій та деталей, а зображення сили національного характеру, козацької звитяги, духу самої епохи, яку він відтворює яскраво і колоритно.
В образі головного героя Тараса Бульби автор втілив найкращі риси запорізького козака.
Тарас — один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до Батьківщини, мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів.
Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам.
Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син Андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він як справжній патріот і запорожець обирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.
я вважаю що зараз в нас на світі дуже багато яян. Багато хто думає лише про себе. Кожен живе по принципу *кожен сам за себе* я вважаю що це неправильно. Бог зробив нас для того, щоб ми жили в мирі та злагоді, допомагали одне одному. Що ж робиться зараз? Війна, бійки, чвари. А все тому, що ми слухаємо лише себе. Але в нас ще залишилися чуйні люди наприклад донори. Вони не думають про себе так як про інших. А лікарі? Вони допомагають нам боротися з вірусами та інфекціями. Але багато хто не розуміє, як чудово почути лише одне слово-дякую. Вони жорстокі та замкнуті і думають про себе. Вони не приймаюють нічию до , навіть якщо вона їм потрібна. А є добрі та радісні люди які допомагають всім, кому треба
Отже, я вважаю що справжня людина не повинна жити лише власним “я”, не помічаючи навколо себе інших, не дбаючи про них та не спілкуючись з ними. А добро, яке зроблене людиною у своєму житті, рано чи пізно обов’язково повертається до неї.
Микола Васильович Гоголь народився в Україні. Усе, що оточувало хлопчика в дитинстві, було овіяне романтикою: краса українських пейзажів, чарівність народних легенд та героїка історичних переказів.
В один з періодів свого життя Гоголь надзвичайно захопився історією. Особливу його увагу привертала всесвітня історія та минуле рідної України. З-під пера письменника вийшла повість "Тарас Бульба", яка описує одну з найбільш яскравих сторінок української історії — епоху козацтва. У творі М. Гоголь першочерговим завданням для себе визначив не історично точний опис подій та деталей, а зображення сили національного характеру, козацької звитяги, духу самої епохи, яку він відтворює яскраво і колоритно.
В образі головного героя Тараса Бульби автор втілив найкращі риси запорізького козака.
Тарас — один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до Батьківщини, мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів.
Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам.
Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син Андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він як справжній патріот і запорожець обирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.
я вважаю що зараз в нас на світі дуже багато яян. Багато хто думає лише про себе. Кожен живе по принципу *кожен сам за себе* я вважаю що це неправильно. Бог зробив нас для того, щоб ми жили в мирі та злагоді, допомагали одне одному. Що ж робиться зараз? Війна, бійки, чвари. А все тому, що ми слухаємо лише себе. Але в нас ще залишилися чуйні люди наприклад донори. Вони не думають про себе так як про інших. А лікарі? Вони допомагають нам боротися з вірусами та інфекціями. Але багато хто не розуміє, як чудово почути лише одне слово-дякую. Вони жорстокі та замкнуті і думають про себе. Вони не приймаюють нічию до , навіть якщо вона їм потрібна. А є добрі та радісні люди які допомагають всім, кому треба
Отже, я вважаю що справжня людина не повинна жити лише власним “я”, не помічаючи навколо себе інших, не дбаючи про них та не спілкуючись з ними. А добро, яке зроблене людиною у своєму житті, рано чи пізно обов’язково повертається до неї.
Объяснение:
удачи