Зміст легенди зосереджений навколо Мойсея, який став поводирем ізраїльського народу. Йому пощастило вижити серед масових вбивств єврейських дітей та потрапити у двір фараона. Там він ігав за приниженнями своїх земляків, накопичуючи гнів всередині.
Одного разу він не витримав і вчинив фізичну розправу з єгиптянином, який знущався над бідним євреєм.
Змушений поневірятися в пустелі, Мойсей натрапляє на
терновий кущ, який палає і не гасне. Звідти промовляє голос Господа, що наказав привести ізраїльський народ до Синайської
пустелі. Також Бог повідав Мойсею десять заповідей, які наразі становлять нерушимі правила життя.
Як виявилося, люди звикли до своїх рабських умов існування. Мойсею довелося скористатися своєю мудрістю та мистецтвом переконання, щоб пробуркати сонну свідомість євреїв та спонукати їх до дії. Він зумів розбудити в поневоленому натовпі відчуття єдності та національного самовизначення.
Євреї не лише усвідомили своє безвихідне становище в єгипетському полоні, а й змогли перебороти свої сумніви та довіритися Мойсею.
Провідна ідея твору проголошує складний шлях до волі та щастя, який полягає у постійній
боротьбі зі своїм страхом та політикою поневолювачів. Яскраво висвітлюються проблеми відносин між різними соціальними класами, наприклад, царями та його підданими. Також звертається увага на неймовірну силу внутрішньої віри.
Важко повірити у щось далеке і примарне, до якого треба шукати плутані шляхи з суцільними перешкодами. Адже простіше змиритися з долею та підставити свою шию під ярмо. Той, хто зможе всім серцем повірити у краще майбутнє та непохитно до нього просуватиметься, знайде цілющий оазис серед пустелі життя.
Мойсей виступає уособленням незламної віри та духовної сили, які до йому виконати Божий наказ та навернути на вірний шлях цілий народ. Хоча часто стежки заводили його на бездоріжжя, Мойсей знову і знову збирався з думками і продовжував пошуки святої землі далі.
Саме так потрібно рухатися до щастя, смислу життя, не дозволяючи стороннім особам керувати своїми думками.
Рік написання – точна дата не вказана. Вважається, що пісня написана приблизно у 40-60 рр. 17 століття (в період визвольних змагань під приводом Богдана Хмельницького)
Тема “Ой Морозе, Морозенку”: зображення героїчної смерті козака Морозенка в бою проти татар.
Ідея “Ой Морозе, Морозенку”: уславлення подвигу патріотів, що віддали життя за визволення народу.
Основна думка “Ой Морозе, Морозенку”: нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні пожертвувати власним життям; народ, що б’ється за свою незалежність, неодмінно переможе.
Жанр “Ой Морозе, Морозенку”: історична пісня.
Художні засоби “Ой Морозе, Морозенку”
Художні засоби твору підпорядковані його ідейному змісту:
Гіпербола: «татар велика сила», з вирваним серцем герой із Савур-могили споглядає Україну.
Риторичні оклики: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!», «Тяжким горем та сльозами, Та кров’ю полита!»
пестливі слова – козаченьки, казаченьків.
Різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила».
Постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно кидаються в бій, захищаючи свої землі.
Композиція “Ой Морозе, Морозенку”
Твір має свого роду обрамлення — починається і закінчується уславленням мужності козацького ватажка Морозенка.
Експозиція: похід козаків на татар під керівництвом Морозенка.
Зав’язка: бій з ворогом.
Кульмінація: полон та катування героя.
Розв’язка: сум матінки-України з приводу смерті свого сина.
В інших варіантах цієї пісні Морозенко — преславний козак, який «на три милі кругом себе кладе ворожого трупу», у бою за ним «тече кривавая річка. Ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. Терплячи страшні муки, Морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про Україну гине.
Образ Морозенка став узагальненим образом захисника вітчизни. В одних варіантах пісень герой бореться з «ляхами-панами», в інших — з турками, татарами, з «турком-шведом» чи просто з лихими ворогами.
Основною рисою Морозенка була насамперед любов до Батьківщини, готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужність у боях з ворогом.
Мойсея
Зміст легенди зосереджений навколо Мойсея, який став поводирем ізраїльського народу. Йому пощастило вижити серед масових вбивств єврейських дітей та потрапити у двір фараона. Там він ігав за приниженнями своїх земляків, накопичуючи гнів всередині.
Одного разу він не витримав і вчинив фізичну розправу з єгиптянином, який знущався над бідним євреєм.
Змушений поневірятися в пустелі, Мойсей натрапляє на
терновий кущ, який палає і не гасне. Звідти промовляє голос Господа, що наказав привести ізраїльський народ до Синайської
пустелі. Також Бог повідав Мойсею десять заповідей, які наразі становлять нерушимі правила життя.
Як виявилося, люди звикли до своїх рабських умов існування. Мойсею довелося скористатися своєю мудрістю та мистецтвом переконання, щоб пробуркати сонну свідомість євреїв та спонукати їх до дії. Він зумів розбудити в поневоленому натовпі відчуття єдності та національного самовизначення.
Євреї не лише усвідомили своє безвихідне становище в єгипетському полоні, а й змогли перебороти свої сумніви та довіритися Мойсею.
Провідна ідея твору проголошує складний шлях до волі та щастя, який полягає у постійній
боротьбі зі своїм страхом та політикою поневолювачів. Яскраво висвітлюються проблеми відносин між різними соціальними класами, наприклад, царями та його підданими. Також звертається увага на неймовірну силу внутрішньої віри.
Важко повірити у щось далеке і примарне, до якого треба шукати плутані шляхи з суцільними перешкодами. Адже простіше змиритися з долею та підставити свою шию під ярмо. Той, хто зможе всім серцем повірити у краще майбутнє та непохитно до нього просуватиметься, знайде цілющий оазис серед пустелі життя.
Мойсей виступає уособленням незламної віри та духовної сили, які до йому виконати Божий наказ та навернути на вірний шлях цілий народ. Хоча часто стежки заводили його на бездоріжжя, Мойсей знову і знову збирався з думками і продовжував пошуки святої землі далі.
Саме так потрібно рухатися до щастя, смислу життя, не дозволяючи стороннім особам керувати своїми думками.
https://ukrtvory.ru/biblijna-legenda-pro-mojseya.html
Рік написання – точна дата не вказана. Вважається, що пісня написана приблизно у 40-60 рр. 17 століття (в період визвольних змагань під приводом Богдана Хмельницького)
Тема “Ой Морозе, Морозенку”: зображення героїчної смерті козака Морозенка в бою проти татар.
Ідея “Ой Морозе, Морозенку”: уславлення подвигу патріотів, що віддали життя за визволення народу.
Основна думка “Ой Морозе, Морозенку”: нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні пожертвувати власним життям; народ, що б’ється за свою незалежність, неодмінно переможе.
Жанр “Ой Морозе, Морозенку”: історична пісня.
Художні засоби “Ой Морозе, Морозенку”
Художні засоби твору підпорядковані його ідейному змісту:
Епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова завзята», «тяжке горе», «білий світ».
Метафори: «Вкраїна плаче», «Морозенко… сивим конем виграває», «живцем серце виривали», «Україна славою покрита».
Гіпербола: «татар велика сила», з вирваним серцем герой із Савур-могили споглядає Україну.
Риторичні оклики: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!», «Тяжким горем та сльозами, Та кров’ю полита!»
пестливі слова – козаченьки, казаченьків.
Різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила».
Постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно кидаються в бій, захищаючи свої землі.
Композиція “Ой Морозе, Морозенку”
Твір має свого роду обрамлення — починається і закінчується уславленням мужності козацького ватажка Морозенка.
Експозиція: похід козаків на татар під керівництвом Морозенка.
Зав’язка: бій з ворогом.
Кульмінація: полон та катування героя.
Розв’язка: сум матінки-України з приводу смерті свого сина.
В інших варіантах цієї пісні Морозенко — преславний козак, який «на три милі кругом себе кладе ворожого трупу», у бою за ним «тече кривавая річка. Ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. Терплячи страшні муки, Морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про Україну гине.
Характеристика образу Морозенка “Ой Морозе, Морозенку”
Образ Морозенка став узагальненим образом захисника вітчизни. В одних варіантах пісень герой бореться з «ляхами-панами», в інших — з турками, татарами, з «турком-шведом» чи просто з лихими ворогами.
Основною рисою Морозенка була насамперед любов до Батьківщини, готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужність у боях з ворогом.