До ть будь ласка пройти тест за твором "Митькозавр з Юрівки"
1.За авторським описом природи
озера, птахи:
1. притихли;
2. радіють погожій днині;
3. літають низько;
4. годують пташенят.
2.Чим закінчилася позаторішня
поміч Митька бабусі по городу?
1. Виполов розсаду, а бур’яни полишив;
2. перекопав цілий город лише за день;
3. допомагав здобрювати перегноєм;
4. обгорів на сонці, бо було дуже спекотно.
3.Стежка на озеро знаходилася:
1. одразу за пагорбом;
2. праворуч;
3. прямо;
4. ліворуч.
4.Яким голосом гукнув друзів
Василь?
1. Веселим;
2. схвильованим;
3. лякливим;
4. насмішкуватим.
5. Курінь, що знаходився на
пагорбі, здався хлопцям:
1. безформною купою;
2. Митькозавром;
3. будинком лісовика;
4. руїнами сараю.
6. Яким предметом Митько
перевіряв наявність змій у сіні?
1. Палицею;
2. держаком сачка;
3. ножем;
4. рогаткою.
7.Митько називав Василя не на
ім’я, а:
1. туристом;
2. причепою;
3. велосипедистом;
4. хвальком.
8.Чого хотів від хлопців Василь
Трош?
1. Дружити;
2. долучитись до їхньої групи зі збору комах;
3. продовжувати конфлікт;
4. помиритись з хлопцями.
9.Що застигло в бурштині, якій
Трош подарував хлопцям?
1. Комаха;
2. кіготь Митькозавра;
3. квітка;
4. вулканічна лава.
10. За словами велосипедиста,
сліди істоти з озера нагадували:
1. ведмедя грізлі;
2. крокодила;
3. Лох-Несське чудовисько;
4. бегемота.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
Ну а дельше незнаю.