1.Іван Палійчук – 19 дитина в сім’ї. Часто проводив час в лісі, адже не відчував спокій поруч з людьми. Згодом знайомиться з Марічкою Гутенюк – донькою ворожого роду. Спочатку між ними зароджується дружба, а далі – кохання. Через смерть батька Іван пішов працювати на полонину, але повернувшись додому, він дізнається, що Марічка загинула. 6 років про Івана нічого не чути, на 7 рік він повертається додому і одружується з Палагною. Та весь час він згадує Марічку. Одного разу він побічив нявку в образі коханої, через що впав з гори і загинув.
2.Марічка Гутенюк – кохана Івана. Має великий талант:складає вірші, гарно співає. Коли Іван пішов в полонину, падає в Черемош і гине, її тіло знаходять в іншому селі.
3.Палагна – дружина Івана. Вона з багатої сім’ї, добра господиня. Через байдужість чоловіка стає коханкою сусіда Юри.
4.Юра – сусід Івана та Палагни. Мольфар, має надприродні здібності. Стає коханцем Палагни і намагається згубити Івана.
У творі дуже багато міфічних символів:
1.Символ води. З однієї сторони це джерело життя, але з іншої – ріка смерті, яка забрала Марічку.
2.Земля – середній рівень буття. Вона дуже схожа з характером головного героя, адже може бути як квітучою, животворною, так і сухою, мертвою.
3.Міфологічні істоти : вони живуть поряд з людьми; Іван знав, що на світі панує нечиста сила; в лісах повно лісовиків, часто блукає чугайстр, нявки розводять танки, в скелях ховається щезник; в ріках водяться русалки. В кінці Іван помирає саме через нявку, яка явилася в образі Марічки.
1.Опис мишки:Така,як і другі:сіренька,маленька,кінчасті вушка,довгий,гдадкий хвостик 2.Мешкання мишки:В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне. 3.На подвір ї вже не боялася нікого:Там не боялася нікого. Ні пишно вбраного когута, що ходив, мов жандар, ні круторогого вола, що лежав біля стайні, мов гора, і румигав, ні господині, що на ціле село тарахкотіла терлицею, а язиком ще голосніше, ніж терлицею,— нікого! Бігла на поле. 4.Зустріч із сестрами:Там стрічалася з своїми сестрами, із міста. 5.Розповідь мишей про місто:Їм, просто, пропадай! Ніде ні крушннки хліба, ні одної крупинки, нічого. Господиня, як крає хліб, то над тарілкою, а крає так тонко, що руку крізь краянку видно. Як пряче із стола, то кришки на долоню згортає і дитині до рота несе, щоб з голоду не вмерло... кажуть, війна. Люди людей мордують, не мають часу працювати на хліб...» 6.Розповідь мишки про її життя:«У моїх господарів не те. Єсть чим поживитися. Коли я й вибігаю в поле, то це не з голоду, а так із привички, щоб подивитися на світ, бо у норі скучно. Все з тими дітьми, та й з тими дітьми. Такі вам неслухняні, пищать, а на мені шкура терпне, щоб господар не вчув. О, мій господар дуже страшний. Його всі бояться. Колись, ту двох кабанів забив. Такі здорові кабани, а він їх порізав. Сало повісив у димарі, коптить. А м'ясо їдять. Добре їдять. Вночі приходять якісь чужі люди, і він їм продає. За гарні гроші. Гроші ховає у ящик під ліжком, недалеко від моєї нори. Іноді, як ціле село спить, перед хату заїжджає візок. Злазить двоє людей і з хати виносять м'ясо, масло, яйця, крупу і сало. Таке чутке сало, що аж в носі вертить...» 7.Городянка:«Змилосердіться, господине, дивіть! Ніг собі в цих проклятих колодках не чую. У мене хора дитина, як мені без молока вертати? Най би хоч перед смертю напилося. Совісті нема на тую муку дивитися. Я ж — мати. Я вам цього моя, во віки не забуду. Я вам гроші в суботу принесу, так мені боже дай спокійно сконати, що принесу...» 8.Брехня господині:«Мої корови тільки молока дають, що кіт наплакав. От, дою, щоб не запустити. Прийдіть, як отеляться. Тепер ми самі не маємо що пити. Спитайте в наших сусідів. Може продадуть; вони на гроші ласі і рідного батька продали б, а в нас нема що продавати, хоч і хотіли б». 9.Мишка руйнує гроші:Вона припала до деревляного ящика і гризла, і гризла, і гризла. Зразу ящик, а там і гроші. Працювала цілу ніч. В днину відпочивала, а на ніч дальше до роботи. Так кілька діб, аж не було що гризти. 10.Чвари господаря і господині:«Це ти тому винна, це ти!»
«Всьому я винна, всьому я...»— плакала жінка.
А господар кричав: «Я нераз говорив, що треба нам кота, великого, здорового кота, а ти ложки молока жалувала для його: ти! ти! ти!»
11.Мишка тікає з дому:Але мишка не чекала, що дальше буде; моргнула на дітей, і вони шнурочком вибігли крізь відчинені двері на поле
Образи:
1.Іван Палійчук – 19 дитина в сім’ї. Часто проводив час в лісі, адже не відчував спокій поруч з людьми. Згодом знайомиться з Марічкою Гутенюк – донькою ворожого роду. Спочатку між ними зароджується дружба, а далі – кохання. Через смерть батька Іван пішов працювати на полонину, але повернувшись додому, він дізнається, що Марічка загинула. 6 років про Івана нічого не чути, на 7 рік він повертається додому і одружується з Палагною. Та весь час він згадує Марічку. Одного разу він побічив нявку в образі коханої, через що впав з гори і загинув.
2.Марічка Гутенюк – кохана Івана. Має великий талант:складає вірші, гарно співає. Коли Іван пішов в полонину, падає в Черемош і гине, її тіло знаходять в іншому селі.
3.Палагна – дружина Івана. Вона з багатої сім’ї, добра господиня. Через байдужість чоловіка стає коханкою сусіда Юри.
4.Юра – сусід Івана та Палагни. Мольфар, має надприродні здібності. Стає коханцем Палагни і намагається згубити Івана.
У творі дуже багато міфічних символів:
1.Символ води. З однієї сторони це джерело життя, але з іншої – ріка смерті, яка забрала Марічку.
2.Земля – середній рівень буття. Вона дуже схожа з характером головного героя, адже може бути як квітучою, животворною, так і сухою, мертвою.
3.Міфологічні істоти : вони живуть поряд з людьми; Іван знав, що на світі панує нечиста сила; в лісах повно лісовиків, часто блукає чугайстр, нявки розводять танки, в скелях ховається щезник; в ріках водяться русалки. В кінці Іван помирає саме через нявку, яка явилася в образі Марічки.
2.Мешкання мишки:В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне.
3.На подвір ї вже не боялася нікого:Там не боялася нікого. Ні пишно вбраного когута, що ходив, мов жандар, ні круторогого вола, що лежав біля стайні, мов гора, і румигав, ні господині, що на ціле село тарахкотіла терлицею, а язиком ще голосніше, ніж терлицею,— нікого! Бігла на поле.
4.Зустріч із сестрами:Там стрічалася з своїми сестрами, із міста.
5.Розповідь мишей про місто:Їм, просто, пропадай! Ніде ні крушннки хліба, ні одної крупинки, нічого. Господиня, як крає хліб, то над тарілкою, а крає так тонко, що руку крізь краянку видно. Як пряче із стола, то кришки на долоню згортає і дитині до рота несе, щоб з голоду не вмерло... кажуть, війна. Люди людей мордують, не мають часу працювати на хліб...»
6.Розповідь мишки про її життя:«У моїх господарів не те. Єсть чим поживитися. Коли я й вибігаю в поле, то це не з голоду, а так із привички, щоб подивитися на світ, бо у норі скучно. Все з тими дітьми, та й з тими дітьми. Такі вам неслухняні, пищать, а на мені шкура терпне, щоб господар не вчув. О, мій господар дуже страшний. Його всі бояться. Колись, ту двох кабанів забив. Такі здорові кабани, а він їх порізав. Сало повісив у димарі, коптить. А м'ясо їдять. Добре їдять. Вночі приходять якісь чужі люди, і він їм продає. За гарні гроші. Гроші ховає у ящик під ліжком, недалеко від моєї нори. Іноді, як ціле село спить, перед хату заїжджає візок. Злазить двоє людей і з хати виносять м'ясо, масло, яйця, крупу і сало. Таке чутке сало, що аж в носі вертить...»
7.Городянка:«Змилосердіться, господине, дивіть! Ніг собі в цих проклятих колодках не чую. У мене хора дитина, як мені без молока вертати? Най би хоч перед смертю напилося. Совісті нема на тую муку дивитися. Я ж — мати. Я вам цього моя, во віки не забуду. Я вам гроші в суботу принесу, так мені боже дай спокійно сконати, що принесу...»
8.Брехня господині:«Мої корови тільки молока дають, що кіт наплакав. От, дою, щоб не запустити. Прийдіть, як отеляться. Тепер ми самі не маємо що пити. Спитайте в наших сусідів. Може продадуть; вони на гроші ласі і рідного батька продали б, а в нас нема що продавати, хоч і хотіли б».
9.Мишка руйнує гроші:Вона припала до деревляного ящика і гризла, і гризла, і гризла. Зразу ящик, а там і гроші. Працювала цілу ніч. В днину відпочивала, а на ніч дальше до роботи. Так кілька діб, аж не було що гризти.
10.Чвари господаря і господині:«Це ти тому винна, це ти!»
«Всьому я винна, всьому я...»— плакала жінка.
А господар кричав: «Я нераз говорив, що треба нам кота, великого, здорового кота, а ти ложки молока жалувала для його: ти! ти! ти!»
11.Мишка тікає з дому:Але мишка не чекала, що дальше буде; моргнула на дітей, і вони шнурочком вибігли крізь відчинені двері на поле