До світової новели належать твори: * а О. Генрі "Дари волхвів", "Останній листок";Е. А. По "Золотий жук"
б О. Генрі "Дари волхвів", "Останній листок"
в Д. А. Конан Дойл "Пістрява стрічка"; О. Генрі "Дари волхвів", "Останній листок";Е. А. По "Золотий жук"
г Д. А. Конан Дойл "Пістрява стрічка", "Спілка рудих"; О. Генрі "Дари волхвів", "Останній листок"; Е. А. По "Золотий жук"

І. Карпенко -Карий - один з корифеїв української сцени . Драматична творчість І. Карпенка- Карого - найбільше досягнення української класичної драматургії XIX століття . Через величезну пізнавальної та художньої цінності його твори вже понад століття мають неабиякий успіх. «... Цілісність драматичної творчості Карпенка- Карого , - писав його видатний сучасник Іван Франко, - наповнює нас почуттям подиву його талантом. Охопити такий широкий горизонт , заселити його таким безліччю живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант ... ».
«Сто тисяч» - значний крок на шляху творчого зростання.
1 . Засудження недоліків суспільного життя. У п'єсі автор вістря своєї сатири спрямував проти сільських глитаїв , пронизаних ненаситної жадібністю до збагачення . Вся увага Карпенко -Карий зосередив на типовому образі « користолюбця ». Невдала спроба дешево придбати сто тисяч фальшивих карбованців виступає лише як епізод , який допомагає глибше розкрити характер персонажів. )2 . Центральний персонаж комедії - Герасим Калитка . ( Це черствий і старанний власник , який понад усе любить землю і намагається її придбати якомога більше. Жадібність збагачення стала єдиною всепоглинаючою пристрастю сільського глитая . Усі вчинки обумовлені цією пристрастю , підпорядковані цій мрії . Навіть родинні почуття у Мошни притуплені власницькими інтересами . Таких , як Герасим Калитка, в 80 -х роках було чимало , що дало можливість зграй шахраїв оббирати цих засліплених жадібністю господарів.
3 . Примарне прагнення Бонавентури . Копач захоплюється заповзятливістю таких , як Калитка, « господарських мужиків » , які поступово прибирають до своїх рук землі . Сам він теж мріє розбагатіти , тому й шукає скарб , перекопуючи тонни землі . Він хоче розбагатіти відразу , без виснажливої ​​щоденної роботи .4 . Своєрідність образу Савки . Кум Мошни , Савка , теж мріє про гроші. Заради них він готовий йти в пекло , віддати душу Люциферу . На Івана Купала він ходив на роздоріжжі кланятися Гнату Безп'ятов і попросити грошей . Заради збагачення він готовий на все , нічого не боїться : «Страшно тільки без грошей , - говорить він , - а з грошима , сказано ж, і чорт не брат».

Характерною особливістю традиційних уявлень і вірувань гуцулів, як і українців взагалі, є синкретичне поєднання християнських релігійних уявлень з язичницькими віруваннями, що існували задовго до поширених вищих релігій, зокрема християнства. ці уявлення полягають у вірі в наявність душі, духа в кожній речі чи явищі навколишнього світу. наші предки вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля населені богами та що вся природа жива, сповнена всякого дива. уявлення про бога й чорта є ключовими для християнської релігії і своєрідно відображають моральні норми: добро і зло. образи української демонології — це фантастичні істоти, наділені людськими властивостями, які можуть впливати на живу та неживу природу. найпоширенішими серед них є духи природи (польовик,-водяник, лісовик та і духи оселі (домовик, похат-ник та і ці образи ілюструють прагнення людини пояснити й упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. під впливом християнства поволі стиралася різниця між чортом, домовиком, водяником, лісовиком, скарбником, але в літературних пам'ятках усе це збереглося якнайкраще. і свідченням тому є глибоке проникнення м. коцюбинського під час створення повісті «тіні забутих предків» у психологію, світогляд гуцулів, їхні вірування і звичаї. саме на багатому етнографічному матеріалі повість набула загальнолюдського, філософського звучання. початок твору своєю простотою і оповідним характером нагадує казку, адже з перших рядків повісті з'являється фантастичний елемент (іванова мати вважала, що під час пологів їй підмінили дитину на бісеня). своєрідний дуалізм — визнання двох творчих начал: добра і зла — наклав відбиток на всі уявлення героїв повісті про світ. коцюбинський вбачав джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в традиціях, айв особливостях гірської природи. природні явища стають джерелом народження фантастичних образів. так, малому іванкові привидівся щезник в і цапів, але привид зник, як тільки хлопчик перестав боятися. отже, для малих марічки та іванка світ здавався казкою. злиття язичницького і християнського світогляду найвиразніше простежується в накладанні християнських свят на обрядово-ритуальну структуру дохристиянського народного календаря. іван бачить божественне і в християнському богові, і в природі. навіть злий дух чорт постає в творі багатоликим — це й арідник, і щезник, і багато чого іншого. і всіх треба задобрити, щоб не зазнати горя в житті. так, у повісті змальовано обряд зустрічі різдва, обряд святкування святвечора, коли іван звертається до різних ворожих сил, яких він остерігався все життя, скликав до себе на тайну вечерю всіх чорнокнижників, мольфарів, лісових звірів. тут суто християнське свято різдва христова має у своєму складі ще й елементи, традиційні для язичницьких обрядів. може, саме в тому виявляється сутність назви «тіні забутих предків». олюднення, персоніфікація природних, матеріальних та психічних явищ властиві кожній релігії, оскільки в такий спосіб людина намагається пояснити все невідоме. а ожививши все незрозуміле, можна спробувати домовлятися з ним. кожна важлива справа на полонині ворожінням або іншими ритуальними діями, що їй таємничості. можливо, саме від цього й характери гуцулів таємничими. навіть обряд похорон, яскраво описаний письменником повісті «тіні забутих предків», на перший погляд здається дещо дивним. за народними віруваннями, зі смертю людини не закінчується її існування, а лише змінюється її стан. так що поховальний обряд був звернений саме до душі людини, але коли обряд оплакування і голосіння закінчився, почалися забави. напевне, так наші предки хотіли показати непереможність життя над смертю. багато уваги наші предки приділяли природним стихіям, окремим етапам життя людини, різноманітним випробуванням, явищам навколишнього світу тощо. у традиційних віруваннях, перекладах та повір'ях українців, зокрема гуцулів, елементи міфів максимально наближені до щоденного побуту селян. втрачаючи своє первісне значення, міфологічні персонажі поступово набували характеру художньо-поетичних образів усної народної творчості. отже, фантастичні образи повісті служать для створення романтичної історії, забарвленої етнографічним колоритом, і особливості психології персонажів.