Сьогодні (або будь -який інший день) ми відвідали музей іграшок. В ньому розповідається про історію промислової іграшки. В музеї представлено більше 15 тис. експонатів. Мене дуже вразило така велика кількість різноманітних іграшок, так як колекція зібрана ще з 70 років. Ми можемо побачити дитинство наших батьків, дідусів та бабусь, іграшки якими вони грались, і історію яку вони несуть. Я обов'язково ще повернусь до цього музей, і прийду з друзями та рідними. Адже, хочеться щоб саме вони пережили ті самі відчуття, що і я, коли дивився на іграшки минулого. =)
Літературний рід: лірика.Жанр твору: ліричний вірш.Вид лірики: пейзажна.Мотиви твору: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.Розмір вірша: хорей.Аналіз (критика вірша Блакитна Панна): вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору — возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Блакитна панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати. Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів — понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».Не можна не помітити в «Блакитній панні» Вороного і специфічного розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, по яких скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символіс-тів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя
