1.Що найбільше любив робити Михайлик з мамою?(Садити в городі)
2.Яка була головна слабкість в головного героя?(Читання)
3.Що було великою розкішшю для Михайлика?(Сапоги)
4.Звідки Михайлик знав,що навіть сам Бог за плугом ходить? (Зі щедрівок)
5.Чому мати забороняли Михайликові читати?(Шкідливо впливають на розум її дитини)
6.Що робили на селі з відьмою?(Відрубували руку)
7.Що на думку Михайлика може відлякати нечисту силу?(Спів півнів)
8.На що Михайлик віміняв на ярмарку книжечку "Три торби реготу"?(крашанки 5 шт.)
9.Що єдине гарне мав Юхрим ?Бабенко(почерк)
10.З ким Михайлик потовкавсь крашанками під церквою?(З хлопчиком Іваном)
11.Назва книги,яка була у Юхрима?(Пригоди Тома Сойєра)
12.Що попросив Юхрим Бабенко в Михайлика за книгу?(4 стакани гарбузового насіння)
Цитати:
"Вона перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину, вона першою показала, як плаче од радостi дерево, коли надходить весна, i як у розквiтлому соняшнику ночує оп'янiлий джмiль."
"І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила, що в теплому ірію захопили весну та й принесли нам»
3)"Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо…».
4)«Якось я швидко, самотужки навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі».
5)
"Тут головне ні в чому їй не перечити — ні словом, ні очима, а тільки сумно похнюпити голову, повинитись трохи, а далі зненацька запитати про таке, що одразу б набакирило материні думки на щось інше».
По-перше, це автобіографічна повість, тобто описані події, дійсно, відбувалися з автором у дитинстві.
"Прямо над нашою хатою пролітають лебедi"- так починається перший розділ повісті. Цим же образом твір і завершується. Гуси-лебеді виступають символом швидких дитячих років, що вже ніколи не повернуться. Головним героєм є Михайлик.Його незвичайний погляд на прості та важкi справи, влучний гумор, цікава народна мова, все це не може залишити байдужим. Автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»…
Объяснение:
1.Що найбільше любив робити Михайлик з мамою?(Садити в городі)
2.Яка була головна слабкість в головного героя?(Читання)
3.Що було великою розкішшю для Михайлика?(Сапоги)
4.Звідки Михайлик знав,що навіть сам Бог за плугом ходить? (Зі щедрівок)
5.Чому мати забороняли Михайликові читати?(Шкідливо впливають на розум її дитини)
6.Що робили на селі з відьмою?(Відрубували руку)
7.Що на думку Михайлика може відлякати нечисту силу?(Спів півнів)
8.На що Михайлик віміняв на ярмарку книжечку "Три торби реготу"?(крашанки 5 шт.)
9.Що єдине гарне мав Юхрим ?Бабенко(почерк)
10.З ким Михайлик потовкавсь крашанками під церквою?(З хлопчиком Іваном)
11.Назва книги,яка була у Юхрима?(Пригоди Тома Сойєра)
12.Що попросив Юхрим Бабенко в Михайлика за книгу?(4 стакани гарбузового насіння)
Цитати:
"Вона перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину, вона першою показала, як плаче од радостi дерево, коли надходить весна, i як у розквiтлому соняшнику ночує оп'янiлий джмiль."
"І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила, що в теплому ірію захопили весну та й принесли нам»
3)"Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо…».
4)«Якось я швидко, самотужки навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі».
5)
"Тут головне ні в чому їй не перечити — ні словом, ні очима, а тільки сумно похнюпити голову, повинитись трохи, а далі зненацька запитати про таке, що одразу б набакирило материні думки на щось інше».
По-перше, це автобіографічна повість, тобто описані події, дійсно, відбувалися з автором у дитинстві.
"Прямо над нашою хатою пролітають лебедi"- так починається перший розділ повісті. Цим же образом твір і завершується. Гуси-лебеді виступають символом швидких дитячих років, що вже ніколи не повернуться. Головним героєм є Михайлик.Його незвичайний погляд на прості та важкi справи, влучний гумор, цікава народна мова, все це не може залишити байдужим. Автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»…