В цей час підходить до нього виборний, і вони розмовляють про театр, у якому Макогоненко ніколи не був. Він навіть запитує: "А що се таке театр, город чи містечко?" І Петро терпляче пояснює, що це великий будинок, куди ввечері з'їжджаються пани дивитися комедію. "Се таке диво — як побачиш раз, то і вдруге схочеться", — ділиться Петро своїми враженнями від театру. До їхньої розмови прилучається возний, який виявляє неабияку обізнаність з історичними подіями, певними літературними явищами своєї доби, критично висловлюється про спотворення фактів з історії України у театральній виставі "Казак—стихотворец": "Великая неправда виставлена пред очі публичності. За сіє малоросійськая літопись вправі припозвать сочинителя позвом к отвіту".
Твір "Євшан-зілля"мені подобається тим,що коли Володимир Мономах взяв в полон дитину він її не скривдив,а любив ніби свою.Хлопець жив у достатку і не згадував:батька,рідний степ свій.Але коли по хлопця їде гудець щоб його звідти забрати він ві взяв із собою "євшан-зілля".Коли хлопець почув його запах то прокинувся немов від сну. На мою думку автор хотів нам сказати і навчити,що обов"язок кожної людини-це любов до своєї країни,отчого дому,до батьківщини.І я в нього навчився любити свій рідний край:степи,гори,полонини.Для мене нічого кращого нема,а на чужині життя може і краще,але там нема духмяного запаху свободи,власного дому,просторів,життєдайної волі,що манить,несе,п"янить і дарує щастя.
В цей час підходить до нього виборний, і вони розмовляють про театр, у якому Макогоненко ніколи не був. Він навіть запитує: "А що се таке театр, город чи містечко?" І Петро терпляче пояснює, що це великий будинок, куди ввечері з'їжджаються пани дивитися комедію. "Се таке диво — як побачиш раз, то і вдруге схочеться", — ділиться Петро своїми враженнями від театру. До їхньої розмови прилучається возний, який виявляє неабияку обізнаність з історичними подіями, певними літературними явищами своєї доби, критично висловлюється про спотворення фактів з історії України у театральній виставі "Казак—стихотворец": "Великая неправда виставлена пред очі публичності. За сіє малоросійськая літопись вправі припозвать сочинителя позвом к отвіту".
На мою думку автор хотів нам сказати і навчити,що обов"язок кожної людини-це любов до своєї країни,отчого дому,до батьківщини.І я в нього навчився любити свій рідний край:степи,гори,полонини.Для мене нічого кращого нема,а на чужині життя може і краще,але там нема духмяного запаху свободи,власного дому,просторів,життєдайної волі,що манить,несе,п"янить і дарує щастя.