Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помилках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизуватися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юрко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його турбота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запевняв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно говорять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив нерозсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, прислухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.
Після прочитання будь-якого цікавого твору його читачі нерідко питаннями і фантазують про те, що могло б статися з героями надалі, після того , як історія твору закінчується. пофантазувати таким чином цікаво і після прочитання роману льва толстого «анна кареніна». у цьому романі дуже багато цікавих героїв, про продовження історій яких досить цікаво поміркувати. найцікавішою є доля анни кареніної. звичайно, щоб подумати про її майбутнє, необхідно виключити можливість її загибелі і думати про те, як би склалося її життя, якби вона не покінчила життя самогубством. отже, якби головна героїня роману льва толстого змогла б подолати свої проблеми, вона напевно залишилася б щасливою і сильною людиною, якою і була. хочеться вірити, що ця жінка змогла б спілкуватися зі своїм сином, можливість цього дійсно окрилила би її. при цьому я не думаю, що з особистим життям у неї все складалося б добре. швидше за все, їй би довелося відмовитися від близького спілкування з чоловіками, оскільки з ними були пов’язано занадто багато негативу, і навчитися жити з цим. думається, що трагічною видалася б доля вронського. молодий чоловік, який перейнявся дуже ніжними почуттями до анни кареніної, як відомо за сюжетом роману, після її загибелі відправився служити до сербії. настрій у нього був просто розбитий, він напевно бажав загинути на війні. думається, що швидше за все так і сталося б – він загинув би. втім, не варто заперечувати і можливості зворотного. бути може, вронський після довгого розставання із загиблою ганною кареніною став би таким, як і до знайомства із нею, тобто доброю і правильною людиною, але все ж не шибко великим інтелектуалом, який дивився на життя досить просто. навряд чи задовольнив би своє вічне шукання костянтин левін. так, він зміг знайти заспокоєння в філософському єдності зі своїми селянами, але його характер ніколи б не дав цій людині заспокоїтися. я впевнений, що його майбутнє було б таким же повним шукання істини, бога або чогось ще. я не виключаю і того, що левін зміг би навіть написати дуже цікаву книгу, де виклав би свою глибоку філософію і розуміння життя. швидше за все, у левіна з’явилися б і учні, молоді люди, які б переймали його досвід, знання та філософські погляди на життя. як мені здається, найцікавішими героями роману «анна кареніна» є сама анна, її коханий вронський, а також костянтин левін. якби анна вижила, я думаю, вона змогла б все-таки стати щасливою, але все ж без вронського. а ось майбутнє левіна не представляється щасливим, але все ж, думається, воно було б цікавим і захоплюючим.
