Дати стислу відповідь на одне з питань.
1 Який творчий метод був панівним у літературі 70-90-х років ХІХ століття?
2 Які теми переважали в літературі цього періоду?
3 Хто з представників літератури 70-90-х років визнаний як новатор?
4 Назвіть основних представників, типових персонажів.
5 Пригадати основні ознаки модернізму.
6 Назвати основні течії модернізму.
7 Поміркуйте, чому модерністи, на відміну від реалістів, віддають перевагу малій прозі, навіть безфабульним творам.
Відповідь:
Тобто, чим займалися ?
Валя - це дівчинка, яка жила і навчалася у Києві, з хлопцями вона познайомилася, коли разом з іншими юннатами приїхала у Васюківку подивитися на глобулус. Валя займається танцями і мріє стати балериною. Її друг Ігор каже про Вальку "вона хороший хлопець".
Будка (бо у Вас пише Брудна) - це звичайний хуліганистий київський хлопчисько. Справжнє його ім"я Толик. Таке дивне прізвисько молодший брат Вальки пояснює так: - То його по-вуличному так. Бачили, яка в нього пика? Справжня будка. Будку всі у дворі бояться, але Ява і Павлуша дають йому відкоша. Пізніше, під час нічних пригод у київських печерах, хлопці зрозуміли, що Будка не такий вже й поганий і зуміли потоваришувати з ним.
дід Салимон - судячи з усього, місцевий гуморист та дуже гострий на язик. Він баштанник. цитата: "Він колись, як служив у армії, грав у духовому оркестрі. На найбільшій трубі, що зветься бас-гелікон. Вона й зараз лежить у нього на горищі, схожа на великанського равлика. На свята, коли дід Салимон хильне "по третій", він іноді дає концерт — бубукає у свою трубу".
Ганна Гребенюк - однокласниця Яви і Павлуші. Ганя і Павлуша симпатизують один одному. У вільний час дівчинка займається у художньому гуртку, більш того, вона староста цього гуртка.
Яришка - молодша сестричка Яви. Вона лише пішла до першого класу. Дівчинка дуже жвава, непосидюча і така, що не дасть себе образити. Вона не вимовляє літеру "р". Яву вона називає "загаза чогтова", а інколи здається, що він її навіть трішки боїться.
Антончик Мацієвський - однокласник Яви і Павлуші. З ним до четвертого класу дружив Павлуша, бо у Антончика в саду було багато малини і він пригощав нею Павлушу. З2ясувалося, що товариш з Антончика кепський. У цьому була можливість переконатися як Павлуші (під час гри у фараона на баштані), так і Яві ( історія з привидом на Горбушовій могилі). Одним словом, про нього Ява сказав: "Філософ-теоретик! Антончик Мацієвський, дрефло і нікчема".
Старший лейтенант Реваз Пайчадзе закоханий у вчительку Галину Сидорівну. Вони понад рік таємно зустрічалися, але вчителька відмовлялася виходити за нього заміж, вважаючи, що це буде непедагогічно. Він мудрий, справедливий, сміливий, мужній. Саме він урятував з затопленої хати маленького хлопчика. Його люблять і поважають підлеглі солдати. Ява так каже про нього: "... командував він солдатами по хлоп'ячому просто, без начальницького тону, і я подумав, що як мені коли-небудь у житті доведеться командувати, я буду командувати саме отак".
Пояснення:
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.