Дати розгорнуту відповідь на питання.
1. Хто, на вашу думку, був автором «Слова о полку Ігоревім»? Коли
написано цю літературну пам’ятку?
2. Чому «Слово…» вважається художнім твором, а не літописом?
3. Хто, на вашу думку, була найвидатнішою жінкою Київської держави?
Обґрунтуйте свою думку.
4. Провідною темою більшості байок Сковороди є тема «сродної праці». Як
ви розумієте ідею «сродної праці»?
5. Які слова велів написати філософ Григорій Сковорода на своєму
могильному надгробку? Як ви розумієте цей афоризм?
6. Протягом певного часу гімном України вважався один із віршів
Шевченка. Назвіть його.
7. На прикладі обраного вами твору поясніть, як слід розуміти єдність
форми і змісту. ‘
8. На прикладі обраної вами поезії поясніть, що таке силабо-тонічна система
віршування.
9. У якому році відбулася «чорна рада»? Події якого історичного періоду
описані в романі «Чорна рада»? Як ви оцінюєте зображені події у викладі П.
Куліша?
IV РІВЕНЬ
Написати твір на одну з тем.
1. Смисл виконання різдвяних пісень і обрядів.
2. Оспівування сил природи у «Слові о полку Ігоревім».
3. Значення Біблії в розвитку суспільства.
4. Головне спрямування літератури — людинознавство і гуманізм.
5. І. Котляревський — основоположник нової української літератури.
6. Образ України у ранніх творах Шевченка.
7. Утвердження загальнолюдських цінностей у творі П. Куліша «Чорна
рада».
Він заради грошей зміниився на жорстокого,підступного і лицемірного чоловіка.Земля — його мета, гроші — його засіб. Із цих двох речей складається його уявлення про життя.
Скупиться по-людськи поїсти, сам працює і не дасть відпочити й навіть наймитам. Вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина. Його скнарість переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, «гріх у неділю снідать»
Гроші його погубили.Лізе в петлю, бо пропали гроші, вислизнула з рук земля Смоквинова, яку збирався придбати.
Гарного в ньому,на мою думку, нічого не було...Тільки погане
Кохання є основою життя будь-якої людини. Це почуття, яке дарує сили на подолання перешкод, надію на щасливе майбутнє, віру в себе. Саме таке кохання відчували один до одного герої повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Та, як то кажуть у народі, «хто не має кохання, той не знає і горя»,
З самого початку своєї трагічної оповіді письменник примушує нас захоплюватися Остапом і Соломією, співчувати їм і переживати за них. Ці молоді люди щиро кохали один одного, але щастя не мали, бо спочатку їх розлучив бездушний лях, а потім господар і зовсім став погрожувати Остапові позбавленням життя.
У центрі повісті до останніх її сторінок залишалися ці герої: молодий та сміливий парубок Остап і заміжня жінка Соломія. Доведений до відчаю Остап врешті-решт вирішив втекти з рідного села і відправитися на пошуки кращої долі. Соломія була дуже засмучена звісткою про намір її коханого парубка втекти з села і відправитися аж за Дунай. «Тікаєш, покидаєш мене. І отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком». Та безмежна любов Соломії до Остапа все ж перемогла її почуття: вона вже погодилася на все і прийняла рішення, наче відірвала від свого серця шматок: «Тікай, Остапе, тікай, серце». А згодом вона й сама вирішила втекти разом з коханим.
І як же треба було кохати, щоб покинути, хоча і не дуже радісний, але все ж таки рідний дім, щоб залишити відносно спокійне життя і відправитися за дорогим і єдиним Остапом. Яку ж треба було мати вірність, щоб піти назустріч невідомості, неймовірним труднощам і небезпекам, щоб піти світ за очі, аби тільки бути поряд зі своїм коханим.
На які тільки вчинки, вигадки і хитрощі здатна жінка, яка віддано і щиро кохає. Ось і Соломія обстригає свої коси, перевдягається у чоловічу одежу, а свій жіночий одяг, який зняла з себе, викидає у ставок коло села. Відчайдушної сили цій дівчині надає кохання, і Соломія стає справжньою героїнею. Під час небезпечної подорожі вона не розгублюється у найскладніших ситуаціях, вона скрізь рішуча, вміла і спритна. Вона знаходить у собі сили не перелякатися і не розгубитися, вона перев’язує Остапа, коли того ранять, саме вона шукає його в плавнях і врешті-решт врятовує.
Але найбільш героїчна вдача Соломії проявилася після арешту її коханого Остапа. Вона віддала все, що у неї залишалося, але це не до його врятувати. Та Соломія не западає духом, гарячково шукає вихід з ситуації і, здається, знаходить. Але її надзвичайно сміливому плану не судилося збутися. Рятуючи свого коханого від неволі, ця непересічна жінка загинула у бурхливих водах Дунаю.
Протягом усієї повісті ми захоплюємося Соломією, її нежіночою відвагою, мужністю та вірністю, самовідданістю та здатністю на самопожертву. І хоча почуття Остапа проявлялися по-чоловічому скупо, все ж зрозуміло, що він щиро кохав Соломію. А зостарівшись, в гудінні вітру він усе чув Соломіїн поклик: «Остапе!».