Червоною ниткою у творі проходить ідея про роль польської шляхти українського походження та закони суспільства, через які двоє закоханих людей не змогли бути разом. Головні персонажі повісті ─ графиня та лікар Михайло. Саме вони через увесь твір (усе життя) пронесли любов і зберегли тепло у душах. Ідейним лейтмотивом повісті, за словами Л. Білецького, є туга за ідеалом морального казкового світу, за любовʾю до ближнього, за вірою в гармонійне співжиття всіх верств українського суспільства і національних груп у їх найгуманніших взаєминах.
Назва повісті «Під тихий вечір» символізує «останній вечір, яким закінчується повість, з одного погляду, ─ Різдвяний, тобто "Тихий", "Святий Вечір"», з іншого її пояснюють ті життєві ситуації, які пережили герої, що «лише під тихий вечір, сповнені набутого життєвого досвіду, пройшовши калиновим мостом до поважного віку, зберігши в душі колишні глибокі й щирі почуття, знаходять спільну мову».
Повість-казка має щасливий кінець, який супроводжується приємними клопотами приготування до Різдва і святкуванням у колі родини.
Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м'яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя.
А як щодо асоціацій на поняття "війна" та "злидні"? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. Питання про завтрашній день, взагалі про життя, невпевненість у всьому. Турботи, незгоди, муки, плач, ридання...
Війна і мир. Світло та темрява. Після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. Після років миру чи можна повірити у реальність жаху? Страшних подій, які відбулись і які ще стануться. Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.
У оповіданні "Климко" Григора Тютюнника відтворена гра долі хлопчака. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. Маленька людина потрапляє у вир подій — смерті та мук. Він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування. Ще раніше Климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні друзі, сусіди — усі опікувались ним. І він допомагав дядькові, був надійним товаришем, більше слухав, аніж говорив, але до нього тягнулись інші діти. Мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядько. Нетерпляче чекав, коли той повернеться увечері з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж міцне щастя, — та сильна хвиля збила його, зім'яла, здавила жужмом.
Червоною ниткою у творі проходить ідея про роль польської шляхти українського походження та закони суспільства, через які двоє закоханих людей не змогли бути разом. Головні персонажі повісті ─ графиня та лікар Михайло. Саме вони через увесь твір (усе життя) пронесли любов і зберегли тепло у душах. Ідейним лейтмотивом повісті, за словами Л. Білецького, є туга за ідеалом морального казкового світу, за любовʾю до ближнього, за вірою в гармонійне співжиття всіх верств українського суспільства і національних груп у їх найгуманніших взаєминах.
Назва повісті «Під тихий вечір» символізує «останній вечір, яким закінчується повість, з одного погляду, ─ Різдвяний, тобто "Тихий", "Святий Вечір"», з іншого її пояснюють ті життєві ситуації, які пережили герої, що «лише під тихий вечір, сповнені набутого життєвого досвіду, пройшовши калиновим мостом до поважного віку, зберігши в душі колишні глибокі й щирі почуття, знаходять спільну мову».
Повість-казка має щасливий кінець, який супроводжується приємними клопотами приготування до Різдва і святкуванням у колі родини.
Відповідь:
Пояснення:
Образ Климка
(Григір Тютюнник "Климко")
Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м'яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя.
А як щодо асоціацій на поняття "війна" та "злидні"? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. Питання про завтрашній день, взагалі про життя, невпевненість у всьому. Турботи, незгоди, муки, плач, ридання...
Війна і мир. Світло та темрява. Після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. Після років миру чи можна повірити у реальність жаху? Страшних подій, які відбулись і які ще стануться. Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.
У оповіданні "Климко" Григора Тютюнника відтворена гра долі хлопчака. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. Маленька людина потрапляє у вир подій — смерті та мук. Він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування. Ще раніше Климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні друзі, сусіди — усі опікувались ним. І він допомагав дядькові, був надійним товаришем, більше слухав, аніж говорив, але до нього тягнулись інші діти. Мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядько. Нетерпляче чекав, коли той повернеться увечері з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж міцне щастя, — та сильна хвиля збила його, зім'яла, здавила жужмом.
ВАМ ЗАЛИШИЛОСЬ ВИБРАТИ НАЙГОЛОВНІШЕ