Дата здачі завтра 22.04.2021. Тема. Леся Воронина. "Таємне товариство боягузів".
Виконати до 15.00
ів
Додати коментар до курсу
Літературний диктант.
1.Де був схований ключ від автомобіля?
2.Хто приносив звістки від товариства Джури?
3. Під яким овочемзнаходився таємний вхід до прихованої кімнати?
4.Який рух, тобто, що треба було зробити, щоб загадкова скринька працювала?
5. Який знак допоміг дізнатися хлопцю, що тут були батьки?
6. Яка ще абетка козака --характерника Андрія Джури стала у нагоді в пустелі, коли Клим шукав
батьків?
7.Кого з друзів зустріли Джури в лабораторі?
8.Яку прикру звістку вони принесли?
9. Яку зброю проти прибульців згадав хлопчик і як вона діє?
10. що побачили і всесвіту на стіні в коридорі гробниці?
11. Чим прославився прадід?
12.Доведіть, що "ТТБ" - пригодницька повість
Хто ♥️♥️
У родині Василя Стефаника теж постало питання про еміграцію найстаршого сина Семена. Письменник у цій справі звернувся за порадою до свого товариша Мирослава Урчана, і той з Канади відповів, що закордонне благополуччя показне: у країні економічна криза, сила-силенна безробітних, робітники перебувають у великій нужді. Та найгірше живеться інтелігенції — людям совісливим і порядним. Поїздку відклали, але думки про причини еміграції не покидали Стефаника, адже він був свідком масового від'їзду українців за кордон.
У новелі «Камінний хрест» Стефаник одразу знайомить читача з уже літнім, зігнутим тяжкою роботою селянином-бідняком Іваном Дідухом, якого по-вуличному прозивали Переламаним. Від батьків у спадок йому дістався клапоть землі на високому горбі, з якого весняні зливи змивали родючий ґрунт.
Дідух мав одного коня і візок. «Коня запрягав у підруку, сам себе, у борону...», і на обох від страшної напруги жили виступали, як ланцюги із синьої сталі. Коли кінь був не в змозі підніматися на той горб, Іван сам мішками носив гній на гору. Щоб тільки мати шматок чорного хліба, селянин не просто надривається, а мордується на тяжкій роботі.
Сини і жінка умовили Івана Дідуха продати своє убоге господарство і виїхати до Канади. Селянин перестав бути хоч і убогим, але господарем, і він кам'янів від горя, прощаючись з добрими сусідами, хатою, піщаним горбом. На той горб він собі «хресток камінний поклав», як покійникові на могилу. Іван розуміє, що полишає рідну землю назавжди, і щоб залишити по собі на Батьківщині хоч якусь згадку, ставить камінний хрест на горбі, у якому похована його сила, молодість, сподівання на краще життя. Під цим хрестом селянин ховав своє серце, свою душу.
У багатьох західноукраїнських селах залишилися такі хрести. Вони й досі бовваніють на узвишшях, і негода, дощі, вітри не в змозі знищити ці трагічні символи людського горя і недолі.