образ михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька себастіяна тощо. михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам заходів написати п’єсу. гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, у михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. стельмахів михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. подорослівши, михайлик (чия мрія стати письменником таки збулася) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами.
питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. до його слова прислухаються, за ним йдуть. тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
розуміючи це, леся українка створює поему "давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, , не відчути це серцем неможливо. може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.
за своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. у країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
мужики цікаві стали,
чи ті кості білі всюди,
чи блакитна кров проллється,
як пробити пану груди?
дивіться також
"давня казка" (повний текст)
"давня казка" ()
біографія лесі українки
ми читаємо ці рядки — і чуємо шевченкове:
і вражою злою кров'ю
волю окропіте.
чи не є це яскравим прикладом того, як полум'яне слово кобзаря відбилося на творчості л. українки? стає зрозумілим, що саме живі приклади героїчного служіння народові митців слова — передових письменників, якими так багата історія світової і зокрема української літератури, надихнули поетесу на створення образу народного поета-громадянина. її герой, непідкупний, відданий народові, не спокусився на золото, що йому пропонував у обмін на вільне слово пан бертольдо, не злякався у в'язниці. тому так гордо звучать слова безкомпромісного висновку:
не поет, хто покидає
боронить народну справу,
щоб своїм словам блискучим
золотую дать оправу;
не поет, хто забуває
про страшні народні рани,
щоб собі на вільні руки
золоті надіть кайдани!
своєю ідеєю поема "давня казка" звернена і до сучасної дійсності, коли наша україна, ставши на шлях незалежності, долає численні політичні, економічні й соціальні труднощі. справжній поет не має права стояти осторонь цих негараздів, доки його народ буде виборювати щасливе життя для рідної землі.
образ михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька себастіяна тощо. михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам заходів написати п’єсу. гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, у михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. стельмахів михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. подорослівши, михайлик (чия мрія стати письменником таки збулася) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. до його слова прислухаються, за ним йдуть. тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
розуміючи це, леся українка створює поему "давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, , не відчути це серцем неможливо. може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.
за своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. у країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
мужики цікаві стали,
чи ті кості білі всюди,
чи блакитна кров проллється,
як пробити пану груди?
дивіться також
"давня казка" (повний текст)
"давня казка" ()
біографія лесі українки
ми читаємо ці рядки — і чуємо шевченкове:
і вражою злою кров'ю
волю окропіте.
чи не є це яскравим прикладом того, як полум'яне слово кобзаря відбилося на творчості л. українки? стає зрозумілим, що саме живі приклади героїчного служіння народові митців слова — передових письменників, якими так багата історія світової і зокрема української літератури, надихнули поетесу на створення образу народного поета-громадянина. її герой, непідкупний, відданий народові, не спокусився на золото, що йому пропонував у обмін на вільне слово пан бертольдо, не злякався у в'язниці. тому так гордо звучать слова безкомпромісного висновку:
не поет, хто покидає
боронить народну справу,
щоб своїм словам блискучим
золотую дать оправу;
не поет, хто забуває
про страшні народні рани,
щоб собі на вільні руки
золоті надіть кайдани!
своєю ідеєю поема "давня казка" звернена і до сучасної дійсності, коли наша україна, ставши на шлях незалежності, долає численні політичні, економічні й соціальні труднощі. справжній поет не має права стояти осторонь цих негараздів, доки його народ буде виборювати щасливе життя для рідної землі.
а коли війна скінчиться
того діла й того слова,
то скінчиться давня казка,
а настане правда нова.