Объяснение:Співучий наш народ український! Співали, ідучи в поле до роботи й поверталися зморені, також із піснею. Співали на відпочинку. І пісень же тих було складено! Про запорізьке козацтво, про звитяжних отаманів, жартівливих і трагічних, про кохання й зраду. З пісень ми дізнаємося про минуле нашого краю, про біль та сподівання народу, про його надії. Всі ці пісні є народними, до нас не дійшли відомості про їх авторів. Та збереглися в народі перекази про надзвичайну дівчину – Марусю Чурай, автора наших знаменитих пісень.
Народилася Маруся Чурай близько 1625 року в козацькій сім’ї. Батько, Гордій Чурай, героїчно загинув, коли кинувся на до Богдану Хмельницькому. Дівчина залишилася з матір’ю Горпиною. В місті Полтава зростала Маруся і розвивався її пісенний талант й набирався сили чудовий голос.
Бубновский: "Устал повторять! Если начали ныть колени и тазобедренный суставы, уберите из рациона..."
Мясников: Я уже устал повторять! Если болит колено или сустав убери из пищи...
Маруся пристрасно покохала козака Грицька. Він брав участь у національно-визвольній війні проти панування поляків. Маруся сумувала за парубком і написала пісню «Засвіт встали козаченьки”. Свою тривогу за долю Грицька дівчина вилила в пісні «Віють вітри, віють буйні». Коли козак повернувся з війни, то зрадив кохання, знайшовши собі багатійку.
Палкій Марусиній душі неможливо було змиритися зі зрадою, з втратою коханого, пробачити нанесену смертельну рану. Весь біль зрадженої душі вилився в пісні «Ой не ходи, Грицю». В ній відкрилася страшна помста, яку нібито скоїла Маруся.
Ліна Костенко в своєму віршованому романі «Маруся Чурай» виклала свій погляд на події. Вона вважає, що Маруся хотіла отруїтися сама, а Грицько випив чи то випадково, чи з жалю, що Маруся не хотіла йому пробачити.
До особистості Марусі Чурай зверталися й інші українські митці слова – Левко Боровицький, Ольга Кобилянська, Степан Руданський та інші.
Життя Марусі Чурай було коротким. За звинуваченням в отруєнні козака, Марусю засудили до страти. Закоханий в неї Іван Іскра добився гетьманського наказу на її помилування в пам’ять батькових заслуг. Проте довго Маруся не прожила. Розкаюючись в злочині, поетеса померла.
Врачи в шоке! Хрящи восстанавливаются, а боль уходит если на ночь приложить обычный советский...
Пугачева: "Галкин бросил меня, как только мне удалили папилломы и извлекли 17-метровую..."
Нам в спадщину дісталися Марусині пісні, в яких втілена душа її, закохана й пристрасна, сповнена любові.
Маруся Чурай і її пісні прекрасні, як і легенди про дівчину. Вони невмирущі, і в двадцять першому сторіччі лунають пісні Марусині, й переживають дівчатка трагічну Марусину любов, співчуваючи її.
Якщо ти чиниш зло в ім'я добра - це добре. Але платити за це зло будеш тільки ти. Це як врятувати Всесвіт, але після цього тебе катуватимуть. В ім'я добра немає зла, є тільки дії непідвладні долі. Якщо вбив людину аби врятувати десять безневинних, то це буде правильно, але переживати провину будеш ти. Так, воно таки виправдене, але тоді, коли зло не перевищує добро у тому рішенні яке ти приймаєш.
Чинити зло в ім'я добра - це готовність до втрати власної людяності і доброти. Люди переживають по різному власні поразки. Ті, що не відчувають відповідальності можуть бути людьми? А якщо зло приносить добро, то чи є воно злом? Чи стає добрим початком? Ми виправдаємо зло, але від цього виправдання самі потерпатимемо.
Объяснение:Співучий наш народ український! Співали, ідучи в поле до роботи й поверталися зморені, також із піснею. Співали на відпочинку. І пісень же тих було складено! Про запорізьке козацтво, про звитяжних отаманів, жартівливих і трагічних, про кохання й зраду. З пісень ми дізнаємося про минуле нашого краю, про біль та сподівання народу, про його надії. Всі ці пісні є народними, до нас не дійшли відомості про їх авторів. Та збереглися в народі перекази про надзвичайну дівчину – Марусю Чурай, автора наших знаменитих пісень.
Народилася Маруся Чурай близько 1625 року в козацькій сім’ї. Батько, Гордій Чурай, героїчно загинув, коли кинувся на до Богдану Хмельницькому. Дівчина залишилася з матір’ю Горпиною. В місті Полтава зростала Маруся і розвивався її пісенний талант й набирався сили чудовий голос.
Бубновский: "Устал повторять! Если начали ныть колени и тазобедренный суставы, уберите из рациона..."
Мясников: Я уже устал повторять! Если болит колено или сустав убери из пищи...
Маруся пристрасно покохала козака Грицька. Він брав участь у національно-визвольній війні проти панування поляків. Маруся сумувала за парубком і написала пісню «Засвіт встали козаченьки”. Свою тривогу за долю Грицька дівчина вилила в пісні «Віють вітри, віють буйні». Коли козак повернувся з війни, то зрадив кохання, знайшовши собі багатійку.
Палкій Марусиній душі неможливо було змиритися зі зрадою, з втратою коханого, пробачити нанесену смертельну рану. Весь біль зрадженої душі вилився в пісні «Ой не ходи, Грицю». В ній відкрилася страшна помста, яку нібито скоїла Маруся.
Ліна Костенко в своєму віршованому романі «Маруся Чурай» виклала свій погляд на події. Вона вважає, що Маруся хотіла отруїтися сама, а Грицько випив чи то випадково, чи з жалю, що Маруся не хотіла йому пробачити.
До особистості Марусі Чурай зверталися й інші українські митці слова – Левко Боровицький, Ольга Кобилянська, Степан Руданський та інші.
Життя Марусі Чурай було коротким. За звинуваченням в отруєнні козака, Марусю засудили до страти. Закоханий в неї Іван Іскра добився гетьманського наказу на її помилування в пам’ять батькових заслуг. Проте довго Маруся не прожила. Розкаюючись в злочині, поетеса померла.
Врачи в шоке! Хрящи восстанавливаются, а боль уходит если на ночь приложить обычный советский...
Пугачева: "Галкин бросил меня, как только мне удалили папилломы и извлекли 17-метровую..."
Нам в спадщину дісталися Марусині пісні, в яких втілена душа її, закохана й пристрасна, сповнена любові.
Маруся Чурай і її пісні прекрасні, як і легенди про дівчину. Вони невмирущі, і в двадцять першому сторіччі лунають пісні Марусині, й переживають дівчатка трагічну Марусину любов, співчуваючи її.
Якщо ти чиниш зло в ім'я добра - це добре. Але платити за це зло будеш тільки ти. Це як врятувати Всесвіт, але після цього тебе катуватимуть. В ім'я добра немає зла, є тільки дії непідвладні долі. Якщо вбив людину аби врятувати десять безневинних, то це буде правильно, але переживати провину будеш ти. Так, воно таки виправдене, але тоді, коли зло не перевищує добро у тому рішенні яке ти приймаєш.
Чинити зло в ім'я добра - це готовність до втрати власної людяності і доброти. Люди переживають по різному власні поразки. Ті, що не відчувають відповідальності можуть бути людьми? А якщо зло приносить добро, то чи є воно злом? Чи стає добрим початком? Ми виправдаємо зло, але від цього виправдання самі потерпатимемо.