"Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки, / Полюбила москалика, / Як знало серденько". "...свою долю / Там занапастила" "Будь щаслива в чужих людях, / До нас не вертайся!" "Довго, довго, сердешная, / Все йшла та питала; / Було й таке, що під тином / З сином ночувала
“Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки, / Полюбила москалика, / Як знало серденько”.
“…свою долю / Там занапастила”
“Нездужає Катерина, / Ледве-ледве дише…/Вичуняла, та в запечку/ Дитину колише.”
Катерина вийшла. / Вийшла, та вже не співає, / Як перше співала, / Як москаля молодого / В вишник дожидала. / Не співає чорнобрива, Кляне свою долю.
“Будь щаслива в чужих людях, / До нас не вертайся!”
«Прости мені, мій батечку, / Що я наробила! / Прости мені, мій голубе, / Мій соколе милий!»
“Як тополя, стала в полі / При битій дорозі; / Як роса та до схід сонця, / Покапали сльози. / За сльозами за гіркими / І світа не бачить, / Тільки сина пригортає,/ Цілує та плаче.”
“Довго, довго, сердешная, / Все йшла та питала; / Було й таке, що під тином / З сином ночувала”.
“Чого ж смутна, невесела, / Заплакані очі? / У латаній свитиночці, / На плечах торбина, /В руці ціпок, а на другій /Заснула дитина”
тільки це з інтернету
"Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки, / Полюбила москалика, / Як знало серденько". "...свою долю / Там занапастила" "Будь щаслива в чужих людях, / До нас не вертайся!" "Довго, довго, сердешная, / Все йшла та питала; / Було й таке, що під тином / З сином ночувала
“Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки, / Полюбила москалика, / Як знало серденько”.
“…свою долю / Там занапастила”
“Нездужає Катерина, / Ледве-ледве дише…/Вичуняла, та в запечку/ Дитину колише.”
Катерина вийшла. / Вийшла, та вже не співає, / Як перше співала, / Як москаля молодого / В вишник дожидала. / Не співає чорнобрива, Кляне свою долю.
“Будь щаслива в чужих людях, / До нас не вертайся!”
«Прости мені, мій батечку, / Що я наробила! / Прости мені, мій голубе, / Мій соколе милий!»
“Як тополя, стала в полі / При битій дорозі; / Як роса та до схід сонця, / Покапали сльози. / За сльозами за гіркими / І світа не бачить, / Тільки сина пригортає,/ Цілує та плаче.”
“Довго, довго, сердешная, / Все йшла та питала; / Було й таке, що під тином / З сином ночувала”.
“Чого ж смутна, невесела, / Заплакані очі? / У латаній свитиночці, / На плечах торбина, /В руці ціпок, а на другій /Заснула дитина”