Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному. Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин. Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу.
На уроках літератири ми вивчали багато письменників , і кожен по своєму особливий та милозвучний . Звичайно їхня кількість значно зменшилась до сьогоднішнього дня , але всеж таки залишилися ті хто пише серцем , і викладає душу у свої витвори . Кожну хвилину люди творять дива , створюють нові технології , та стараються хоч якось зробити цей світ кращим , та полегшити життя людей . Але на мою думку ми знищуємо землю щоб зробити своє життя кращим , і у відповіть природа мстить людям . Тому мені здається що майбутні письменникі будуть писати про колишню землю , ту якою вона бола колись , ту яку ми цінили , і мало хто із видатних осіб буде писати про щось нове та вишукане .
