Жив -був ледачий кіт. Він був такий ледачий, що навіть не виходив гуляти. Але господиня дуже любила його і жаліла ленюха. Вона підносила йому під носа посуду з їжею, виносила його на вулицю, заносила назад до хати. Але сталося так, що господині терміново потрібно було поїхати кудись на два дні. От вона котові приготувала їжу, попрохала сусідів. щоб погодували його, та й поїхала. А сусіди забули про кота. От лежить кіт та й думає - коли вже вони мене нагодують. Годину лежить, другу. Їсти хочеться все дужче та дужче. Але він не встає, а лише подумки лютує, що безсовісні сусіди геть про нього забули. І от коли вже минув день, і котисько вже не міг втерпіти, довелося йому встати та піти самому до своєї мисочки. Втамував він свій голод, запив водичкою, та й пішов ліг на місце. Але з тих пір він зрозумів, що під лежачий камінь вода не тече.
Майбутнє...Звичайно,кожен із нас задумується над ним.Бачить його світлим і прекрасним,без всяких життєвих перепон і негараздів. На мою думку,вже з юності кожен повинен задумуватись над майбутнім.Тобто,старанно навчатись в школі(щоб потім отримати хорошу професію),розвивати у собі хороші якості (добро,чесність,доброзичливість.щирість). Я бачу себе у колі сім'ї,рідних і близьких.І не головне,чи стану я в майбутньомувідомою чи багатою,а головне,щоб навколо мене були хороші люди,які б по-сравжньому мене любили і поважали.Г.Сковорода казав:"Маючи друзів вважай.що ти володієш скарбом". Знаєте,одного разу біля магазину я побачила старшого чоловіка,який сидів,пив пиво і бормотав собі щось під ніс.Від п'янства він не міг вимовити жодного слова.Дивитись на це,звичайно,страшно.І одразу починаєш задумуватись над майбутнім.Невже мене чекає таке саме?Навіщо проживати життя,щоб так його закінчити?!На мою думку,потрібно по-собі залишити хорошу згадку.І тому я вважаю,що над майбутнім потрібно задумуватись ще в молодості,бо як кажуть:"Кожна людина-творець своєї долі". Чи вважаю я себе хазяїном своєї долі?Це теж складне питтання,і ніхто,мабуть,категорично на нього не відповість.Думаю,що я будівничий свого майбутнього:цеглина за цеглиною будую своє життя,що тільки починається.А господарем своєї долі я відчую себе тоді,коли зможу служити своєму народові,країні,коли з радістю ітиму на роботу і радо повертатись додому.
над ним.Бачить його світлим і прекрасним,без
всяких життєвих перепон і негараздів.
На мою думку,вже з юності кожен повинен
задумуватись над майбутнім.Тобто,старанно
навчатись в школі(щоб потім отримати
хорошу професію),розвивати у собі хороші
якості
(добро,чесність,доброзичливість.щирість).
Я бачу себе у колі сім'ї,рідних і близьких.І не
головне,чи стану я в майбутньомувідомою чи
багатою,а головне,щоб навколо мене були
хороші люди,які б по-сравжньому мене любили
і поважали.Г.Сковорода казав:"Маючи друзів
вважай.що ти володієш скарбом".
Знаєте,одного разу біля магазину я побачила
старшого чоловіка,який сидів,пив пиво і
бормотав собі щось під ніс.Від п'янства він не
міг вимовити жодного слова.Дивитись на
це,звичайно,страшно.І одразу починаєш
задумуватись над майбутнім.Невже мене
чекає таке саме?Навіщо проживати життя,щоб
так його закінчити?!На мою думку,потрібно
по-собі залишити хорошу згадку.І тому я
вважаю,що над майбутнім потрібно
задумуватись ще в молодості,бо як
кажуть:"Кожна людина-творець своєї долі".
Чи вважаю я себе хазяїном своєї долі?Це теж
складне питтання,і ніхто,мабуть,категорично
на нього не відповість.Думаю,що я будівничий
свого майбутнього:цеглина за цеглиною будую
своє життя,що тільки починається.А
господарем своєї долі я відчую себе тоді,коли
зможу служити своєму народові,країні,коли з
радістю ітиму на роботу і радо повертатись
додому.