Чому в рiзних виданнях минулого столiття йогой здебiльшого зображали як селянина, хоча значно бiльшу частичную життя вiн провiв у мiстах, зокрема у петербурзi

"Пісні мого роду"  

Українські народні пісні дуже гарні, їми не можна не захопитися. Коли десь співають народні пісні, всі мимоволі прислухаються. Народна пісня - справжній скарб нашого народу, скарб, що ми успадкували від своїх предків.  Дуже глибоке історичне коріння мають українські обрядові пісні. Обрядові пісні пов’язані з народними традиціями та віруваннями. Колядки і щедрівки, що співають перед Новим роком та Різдвом, по повір'ям, принесуть добрим людям здоров'я та всілякі гаразди. Навесні по селах співали веснянки - пісні, в яких виражалися радість від пробудження природи та сподівання на багатий врожай. Під час жнив співали жниварські пісні, проникнуті любов’ю до своєї землі,  і гордістю за врожай, що знимають. 

Для кожної видатної події у житті людини були свої пісні. Під час весілля співалися весільні, дитині мати співала колискові, а коли людина вмирала, її проводжали піснями-плачами - голосінням. Таким чином, пісня супроводжувала усе життя українця.

В українських народних піснях оспівуються любов та вірність, міцність родини, прославляються позитивні риси українців та засуджуються або осміюються негативні. Тому народні пісні, навіть створені століття тому, до цих пір є актуальними. Іх співали наші предки, їх співаємо зараз ми, їх будуть співати у далекому майбутньому наші нащадки.

Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів. Страшний начальник монгольський Бату-хан, прозваний Батиєм, ішов на чолі своєї стотисячної орди, женучи перед собою вчетверо стільки всяких полоняників, що мусили битися за нього в перших рядах, — ішов поздовж руської землі, розпускаючи широко свої загони і бродячи по коліна в крові. Про який-будь опір на рівнім полі ніщо було й думати, тим більше що Русь була роз'єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями. Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу, добуваючи брам і мурів топорами. Але слабі твердині падали, більше через зраду і підкупство, ніж силою поборені. Ціль походу страшної орди були Угри, багата країна, заселена племенем, спорідненим з монголами, від котрого великий Чінгісхан монгольський домагався, щоб йому піддалося. Угри не хотіли піддатися, і страшенний похід монгольської орди мав їм показати месть великого Чінгісхана. З трьох боків разом, після плану Батия, мала впасти орда до Угорщини: зі сходу в землю Семигородську, з заходу з землі Моравської і з півночі через Карпати. В тій цілі орда поділилася на три часті: одна, під проводом Кайдана, пішла бессарабськими степами в Волощину, друга, під проводом Пети, відділилася від головної орди в землі волинській і поперек Червоної Русі, через Пліснесько, змагала до верхів'я ріки Дністра, щоб перейти її вбрід, а далі розлилася по Підгір'ю, шукаючи проходів через Карпати.