Чому, коли ми чуємо рідну мову, інтонації української пісні, в нашій душі з'являється щемливий і нез'ясовний смуток і в той же час дивовижне почуття світла в душі? У чому ж вічна сила, чарівливість народної пісні? Все досить просто. Українська пісня живе у віках тому, що її інтонації - це інтонації українського народу, це голос Батьківщини, голос матері, голос нашого . серця. Народна мудрість свідчить: "У пісні живе душа народу". Основа української пісні - це, передусім, її висока духовна спрямованість, яка вмістила в себе природне багатство української землі, характерні риси її народу, традиції народного побуту. Українська пісня є джерелом, носієм культури, основою усіх інших музичних жанрів.
Українська пісня є живим свідком історичних подій різних епох. Це своєрідний літопис, що зберігається народною пам'яттю багато віків. Народно-епічні балади, оповіді, руни відтворюють картини сивої давнини, велич і героїзм народу. Музичною основою українських народних пісень є духовні співи, древні церковні розспіви. Це ще раз підкреслює, що в основі великої української культури лежить християнство - православна віра наших предків.
Величезна могутня внутрішня духовна сила лежить в основі української пісні, яка, водночас, відрізняється особливою співучістю, мелодійністю. У дивовижній мелодії розкривається уся природна краса України, її роздолля, чистота і щирість душі українця.
Українська пісня живе і житиме у віках тому, що українці багато й талановито співають, а, значить, не дають пісні забутися, загубитися, зникнути з національної пам»яті.
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Чому, коли ми чуємо рідну мову, інтонації української пісні, в нашій душі з'являється щемливий і нез'ясовний смуток і в той же час дивовижне почуття світла в душі? У чому ж вічна сила, чарівливість народної пісні? Все досить просто. Українська пісня живе у віках тому, що її інтонації - це інтонації українського народу, це голос Батьківщини, голос матері, голос нашого . серця. Народна мудрість свідчить: "У пісні живе душа народу". Основа української пісні - це, передусім, її висока духовна спрямованість, яка вмістила в себе природне багатство української землі, характерні риси її народу, традиції народного побуту. Українська пісня є джерелом, носієм культури, основою усіх інших музичних жанрів.
Українська пісня є живим свідком історичних подій різних епох. Це своєрідний літопис, що зберігається народною пам'яттю багато віків. Народно-епічні балади, оповіді, руни відтворюють картини сивої давнини, велич і героїзм народу. Музичною основою українських народних пісень є духовні співи, древні церковні розспіви. Це ще раз підкреслює, що в основі великої української культури лежить християнство - православна віра наших предків.
Величезна могутня внутрішня духовна сила лежить в основі української пісні, яка, водночас, відрізняється особливою співучістю, мелодійністю. У дивовижній мелодії розкривається уся природна краса України, її роздолля, чистота і щирість душі українця.
Українська пісня живе і житиме у віках тому, що українці багато й талановито співають, а, значить, не дають пісні забутися, загубитися, зникнути з національної пам»яті.
Объяснение:
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".