Павлусеві вже майже вдалося втекти. Тим татарам, які зустрічалися йому, він на татарській мові відповідав, що господар його послав за орудкою і він зараз же буде вертатися. але один з татарів йому н повірив, бо впізнав коня Сулеймана. Цей татарин зв"язав хлопця і повіз назад до господаря, сподіваючись на гарну винагороду за втікача. По дорозі Павлусь наплів татарину, що не зносити тепер голови ні Павлусеві, ні самому татарину, бо він мав привезти знахаря для ніби-то хворого сина Мустафи. А за невиконане завдання влетить тепер обом. Татарин злякався і втік, покинувши Павлуся. Павлусь вирішив, що пускатися на ніч в далеку дорогу та ще й тепер, коли господар дізнався про його втечу - вірна смерть,. Зате втікача, який вернувся сам, менше карають. Тому відправився знову в двір до Сулеймана і його сина Мустафи.
Пояснення:
цитата: Коли розвиднілось, годі було хлопцеві не стрінути татар у степу. Та вони його якось не чіпали. Дехто і запитався, куди він їде, та Павлусь вимовлявся, що його послали за орудкою і він має вертатись зараз. Його не спиняли.
Та трапився татарин, що не повірив. Він пізнав Сулейманового коня. Павлусь назвав інакше улус, звідки ніби то виїздив. Татарин зв'язав йому руки й повів прямо в Коджамбак, де надіявся на нагороду за пійманого втікача.
Відповідь:
Павлусеві вже майже вдалося втекти. Тим татарам, які зустрічалися йому, він на татарській мові відповідав, що господар його послав за орудкою і він зараз же буде вертатися. але один з татарів йому н повірив, бо впізнав коня Сулеймана. Цей татарин зв"язав хлопця і повіз назад до господаря, сподіваючись на гарну винагороду за втікача. По дорозі Павлусь наплів татарину, що не зносити тепер голови ні Павлусеві, ні самому татарину, бо він мав привезти знахаря для ніби-то хворого сина Мустафи. А за невиконане завдання влетить тепер обом. Татарин злякався і втік, покинувши Павлуся. Павлусь вирішив, що пускатися на ніч в далеку дорогу та ще й тепер, коли господар дізнався про його втечу - вірна смерть,. Зате втікача, який вернувся сам, менше карають. Тому відправився знову в двір до Сулеймана і його сина Мустафи.
Пояснення:
цитата: Коли розвиднілось, годі було хлопцеві не стрінути татар у степу. Та вони його якось не чіпали. Дехто і запитався, куди він їде, та Павлусь вимовлявся, що його послали за орудкою і він має вертатись зараз. Його не спиняли.
Та трапився татарин, що не повірив. Він пізнав Сулейманового коня. Павлусь назвав інакше улус, звідки ніби то виїздив. Татарин зв'язав йому руки й повів прямо в Коджамбак, де надіявся на нагороду за пійманого втікача.